Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Гнатенка А.В.,

суддів: Барсукової В.М., Данчука В.Г.,

Григор'євої Л.І., Косенка В.Й., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відшкодування моральної шкоди; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Путивльська міська рада, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відновлення меж земельних ділянок та відшкодування моральної шкоди,

У червні 2007 року ОСОБА_1., звернувшись до суду з указаним позовом, зазначала, що є власником будинку АДРЕСА_1. Власником 31/100 частини сусіднього будинку НОМЕР_1 є ОСОБА_2

Указувала, що їхні житлові будинки розташовані на суміжних земельних ділянках. При цьому металевий гараж відповідача на 0,3 м зміщений у бік її, позивачки, земельної ділянки та займає 1,8 кв. м площі її земельної ділянки.

Крім того, дерев'яний сарай також розташований на межі земельних ділянок.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1. просила зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою та відшкодувати 1 500 грн. моральної шкоди.

ОСОБА_2 подав до суду зустрічну позовну заяву, в якій зазначав, що ОСОБА_1. поблизу його будинку побудувала сараї та навіси для утримання худоби. Крім того, на межі їхніх земельних ділянок ростуть фруктові дерева, належні ОСОБА_1

Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просив зобов'язати відповідачку усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою та відшкодувати 3 тис. грн. моральної шкоди.

Рішенням Путивльського районного суду Сумської області від 29 грудня 2007 року позов ОСОБА_1. задоволено частково. Відновлено межу між земельними ділянками будинків НОМЕР_1 та АДРЕСА_1, як указано на схематичному плані висновку експертизи. Зобов'язано ОСОБА_2 демонтувати самочинно збудовані гараж "Г" і сарай "В", зрізати або перенести на відстань не менше 3 м плодово-ягідні дерева та на відстань не менше 1 м - кущі смородини від суміжної межі будинків. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_1. демонтувати навіс "Н", зрізати або перенести на відстань не менше 3 м плодово-ягідні дерева та на відстань не менше 1 м - кущі смородини від суміжної межі будинків. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1. 200 грн. витрат на проведення експертизи, 8 грн. 50 коп. судового збору та 3 грн. 75 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. У решті позовів ОСОБА_1. та ОСОБА_2 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 19 лютого 2008 року зазначене судове рішення в частині задоволення позовів ОСОБА_1. і ОСОБА_2 скасовано та в задоволенні позовів у цій частині відмовлено, у решті - рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом установлено, що відповідно до договору купівлі-продажу ОСОБА_1. є власником будинку АДРЕСА_1 та користується земельною ділянкою площею 600 кв. м.

Згідно з договором дарування, укладеним 26 грудня 2005 року між ОСОБА_3. та ОСОБА_2., останній є власником 31/100 частини сусіднього будинку НОМЕР_1 і фактично користується земельною ділянкою, суміжною із земельною ділянкою ОСОБА_1.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення районного суду в частині задоволення позовів, виходив із того, що порушень прав сторін із приводу розташування будівель і споруд на їхніх земельних ділянках та проходження межі не доведено; що свого часу ОСОБА_1. та ОСОБА_3 домовилися про таке користування земельними ділянками, які існують.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.

Судом установлено, що згідно з висновком технічної експертизи з виходом на місце комісія визначила й указала на схемі порушення меж між будинками сторін: на 0,56 м уздовж червоної лінії межа зміщена в бік будинку ОСОБА_1. та на 0,3 м - у бік будинку ОСОБА_2 (а.с. 105). Рішеннями Путивльської міської ради від 27 лютого 1968 року № 4 та від 26 березня 1969 року № 7 під будинки НОМЕР_1 та АДРЕСА_1 надано земельні ділянки кожному по 600 кв. м.

При виході на місце встановлено, що гараж "Г" та сарай "В", які належать ОСОБА_2, є самовільним будівництвом. Забудови, зведені в будинку НОМЕР_2, в якому мешкає ОСОБА_1., мають дозвіл на побудову.

Згідно з п. 2.20 ДБН 79-92 відстань між гаражем і житловим будинком повинна складати не менше 1 м. Гараж "Г" займає 0,56 м земельної ділянки ОСОБА_1., а сарай "В" розташований на межі земельної ділянки, що також є порушенням ДБН.

Відповідно до Правил пожежної небезпеки в Україні, затверджених наказом МНС України від 19 жовтня 2004 року № 126, навіс "Н", який знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_1., не відповідає нормам і повинен бути знесений (відстань повинна бути не менше 10 м від будь-яких будівель).

Пунктом 2.18 ДБН 79-92 "Житлові будинки для індивідуальних забудовників України" передбачено, що кущі повинні бути розташовані на відстані 1 м, а дерева - 3 м від межі земельної ділянки.

Пупнтом 2.13 встановлено, що гноєсховище повинно бути розташоване на відстані 20 м від житлового будинку. Обміром установлено, що гноєсховище розташоване на відстані 23 м від найближчих господарських будівель.

Таким чином, районний суд дійшов правильного висновку про наявність перешкод у користуванні земельними ділянками сторін і вирішив спір по суті.

Що стосується домовленості між ОСОБА_1. та ОСОБА_3. відповідно до акта погоджувальної комісії з вирішення земельних спорів від 30 травня 2002 року, на які послався апеляційний суд, то він дійшов помилкового висновку щодо цього питання, оскільки в даний час має місце спір між ОСОБА_1. та ОСОБА_2. як власниками будинків і користувачами земельних ділянок.

Крім того, в акті було зазначено, що спір існував і в той час між ОСОБА_1. та ОСОБА_3.

Оскільки апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення районного суду.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Сумської області від 19 лютого 2008 року скасувати, рішення Путивльського районного суду Сумської області від 29 грудня 2007 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.