Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,

Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Національного транспортного університету, управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва про перерахунок та стягнення заробітної плати, видачу довідки, стягнення пенсії та відшкодування моральної шкоди,

У серпні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом до Національного транспортного університету, посилаючись на те, що він з 15 травня по 8 червня 1986 року приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у зв'язку з погіршенням стану здоров'я з 1 січня 1993 року він вийшов на пенсію по інвалідності від захворювання, пов'язаного з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, однак тривалий час він одержує пенсію не в повному розмірі, так як відповідач неправильно нарахував його заробітну плату за період з 15 травня по 8 червня 1986 року й відмовляється провести відповідний перерахунок та надати нову довідку про його фактичний заробіток за період роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, цими діями відповідача йому також завдана й моральна шкода.

Позивач просив зобов'язати відповідача перерахувати його заробітну плату, внести відповідні зміни до особистого рахунку, видати довідку для пред'явлення Пенсійному фонду України, стягнути на його користь з відповідача 2 215 грн. 04 коп. невиплаченої заробітної плати, недоотриману ним пенсію в сумі 20 926 грн. 08 коп. та 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Під час розгляду справи позивач уточнив позов і просив зобов'язати Національний транспортний університет провести перерахунок його заробітної плати за період роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС із урахуванням 16-годинного робочого часу, роботи у вихідні дні та премії з 15 травня по 8 червня 1986 року в розмірі 3008 крб. 44 коп., внести зміни та доповнення до його особистого рахунку, видати відповідну довідку для пред'явлення до Пенсійного фонду України, а також стягнути з Національного транспортного університету на його користь 2 215 грн. 04 коп. невиплаченої заробітної плати та недоотриману ним пенсію в сумі 70 619 грн. 36 коп.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 26 серпня 2008 року позов задоволено частково, постановлено зобов'язати Національний транспортний університет провести перерахунок заробітної плати ОСОБА_1. за роботу по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС із урахуванням 16-годинного робочого часу, роботи у вихідні дні та премії з 15 травня по 8 червня 1986 року в розмірі 3 008 крб. 44 коп., внести зміни та доповнення до особистого рахунку, видати відповідну довідку для пред'явлення до Пенсійного фонду України, а також стягнути з Національного транспортного університету на користь позивача 0,02 грн. невиплаченої заробітної плати; в задоволенні решти позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 4 листопада 2008 року рішення суду першої інстанції змінено в частині стягнення з Національного транспортного університету на користь позивача невиплаченої заробітної плати та постановлено стягнути на його користь 2 325 грн. 79 коп. заробітної плати; в решті рішення залишене без змін.

У касаційній скарзі Національний транспортний університет просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру невиплаченої позивачу в 1986 році заробітної плати, апеляційний суд виходив із того, що розмір такої заробітної плати становить 2 215 крб. 04 коп., а за аналогією застосування статті 3 Закону України "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України" стягненню на користь ОСОБА_1. підлягає 2 325 грн. 79 коп., розрахованих у співвідношенні 1 карбованець на 1,05 грн.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна.

Відповідно до частини першої статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2., представник ОСОБА_1., посилався на те, що суд безпідставно відмовив у задоволенні позову про стягнення недоотриманої пенсії, та просив частково скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 серпня 2008 року й ухвалити нове рішення, яким зобов'язати Національний транспортний університет провести перерахунок заробітної плати позивача, внести зміни та доповнення до його особистого рахунку, видати довідку, а також стягнути на користь ОСОБА_1. з Національного транспортного університету невиплачену заробітну плату в розмірі 0,02 грн. та недоотриману пенсію в розмірі 78 247 грн. 56 коп.

У зазначеній скарзі представник позивача не порушував питання про незаконність рішення суду першої інстанції в частині визначення судом невиплаченої ОСОБА_1. заробітної плати в розмірі 0,02 грн., у справі відсутні докази на підтвердження того, що позивач чи його представник змінювали або доповнювали апеляційну скаргу в передбаченому статтею 300 ЦПК України порядку.

Апеляційний суд у порушення вимог статей 303, 316 ЦПК України вийшов за межі доводів апеляційної скарги, змінивши рішення суду першої інстанції в тій частині, в якій воно в апеляційному порядку не оскаржувалося.

Крім того, апеляційний суд безпідставно застосував до спірних правовідносин статтю 3 Закону України "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України".

На підставі зазначеного Закону встановлюються зобов'язання держави перед громадянами України, які внаслідок знецінення втратили грошові заощадження, поміщені в період до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, а також у державні цінні папери.

Між тим, спір між сторонами виник у зв'язку з неправильним, на думку позивача, нарахуванням йому в 1986 році заробітної плати.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд з підстав, передбачених частиною другою статті 338 ЦПК України.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу Національного транспортного університету задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду м. Києва від 4 листопада 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.