Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей,

У січні 2008 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дітей.

Зазначав, що після розірвання шлюбу малолітні донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, залишились проживати з матір`ю, а йому рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 22 листопада 2007 року було визначено порядок участі у вихованні дітей.

Посилаючись на те, що відповідачка чинить йому перешкоди в спілкуванні й вихованні дітей, просив визначити у судовому порядку спосіб його участі у вихованні дітей.

У вересні 2008 року ОСОБА_1. змінив підстави позову і просив визначити місце проживання малолітніх дітей разом із ним за адресою: АДРЕСА_1, посилаючись на те, що відповідачка всіма способами перешкоджає йому в спілкуванні та вихованні дітей, намагається без його згоди змінити місце проживання дітей як на території України, так і за її межами. А також просив відшкодувати завдану відповідачкою моральну шкоду в розмірі 1 000 грн.

У січні 2008 року ОСОБА_2. звернулась до суду із зустрічним позовом про зміну способу участі у вихованні малолітніх дітей і спілкуванні з ними та просила встановити такий порядок участі батька у вихованні дітей: у п`ятницю з 16 до 20 години в присутності співробітників органу опіки та піклування.

У подальшому ОСОБА_2. змінила позовні вимоги, просила визнати незаконним рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 29 листопада 2007 року № 2889, яким визначено порядок участі ОСОБА_2. у вихованні дітей.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 22 грудня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 5 березня 2009 року, позовні вимоги ОСОБА_2. задоволено частково. Місце проживання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 визначено з батьком - у м. Вінниці по вул. Лук`яновського, 17. У задоволенні заявлених позовних вимог про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 22 грудня 2008 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України.

13 березня 2009 року ОСОБА_1. звернувся до суду із завою про встановлення способу та порядку виконання рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 22 грудня 2008 року шляхом відібрання дітей від матері чи іншої особи та передачі їх батькові.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 23 березня 2009 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 25 травня 2009 року, заяву ОСОБА_2. задоволено, встановлено спосіб і порядок виконання рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 22 грудня 2008 року шляхом відібрання сина ОСОБА_4 та доньки ОСОБА_3 від їхньої матері чи іншої особи за місцем їхнього фактичного перебування та передачі їх батьку - ОСОБА_1

У касаційній скарзі ОСОБА_2. просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким визначити місце проживання малолітніх дітей разом із нею, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі прокурор Вінницької області ставить питання про скасування ухвали Ленінського районного суду м. Вінниці від 23 березня 2009 року та ухвали апеляційного суду Вінницької області від 25 травня 2009 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2. та визначаючи місце проживання малолітніх дітей разом із ним, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що відповідачка не виконує рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради щодо участі позивача у вихованні та спілкуванні з дітьми, без погодження з ним змінила їхнє місце проживання, намагалася нелегально вивезти дітей до Франції, за таких обставин місце проживання малолітніх дітей повинно бути визначене з батьком.

Проте з такими висновками суду погодитись не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалені у справі судові рішення зазначеним вимогам закону не відповідають.

Судом установлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 5 вересня 2007 року було розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 і визначено місце проживання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір`ю.

Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 22 листопада 2007 року № 2889 визначено порядок участі ОСОБА_2. у вихованні дітей і встановлено такий порядок спілкування: у вівторок та четвер з 16 до 20 години 45 хвилин; у суботу з 9 до 21 години (за бажанням дітей можливе їхнє перебування за місцем проживання батька до ранку неділі); частина осінніх, зимових та літніх канікул за погодженням із матір`ю дітей.

Вирішуючи спір і визначаючи місце проживання малолітніх дітей із батьком, суди виходили з доведеності факту створення перешкод відповідачкою в участі позивача у вихованні дітей, зміни відповідачкою місця проживання дітей без погодження з батьком та спроби нелегального вивезення дітей до Франції.

При цьому суди не взяли до уваги, що відповідно до ч. 1 ст. 161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, ОСОБА_2. зазначала, що вона як мати піклується про дітей, забезпечує належні умови їхнього розвитку та проживання; що зміна місця проживання як її, так і дітей була обумовлена поважними причинами - розлученням із позивачем; а також просила врахувати, що позивач створив нову сім`ю і при зміні місця проживання дітей вони змушені будуть проживати з новою дружиною позивача.

У порушення вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України зазначені доводи відповідачки належним чином не перевірені, у рішенні не зазначені конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи, не дивлячись на те, що вони мають суттєве значення для вирішення спору.

Крім того, вирішуючи спір щодо місця проживання малолітніх дітей, суд не врахував принцип 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року, відповідно до якого малолітня дитина не повинна, крім випадків, коли є виключні обставини бути розлученою зі своєю матір`ю.

Не можна погодитись із висновками суду щодо відібрання дітей від матері чи іншої особи за місцем їх фактичного перебування та передачі їх батьку в порядку виконання судового рішення від 22 грудня 2008 року.

Відповідно до вимог ст. 373 ЦПК України суд вирішує питання про встановлення порядку та способу виконання судового рішення за наявності обставин, які утруднюють його виконання.

У порушення зазначеної норми процесуального закону, суд вирішуючи питання про встановлення порядку та способу виконання судового рішення, в ухвалі не зазначив жодних підстав, які б свідчили про наявність обставин, що утруднюють виконання судового рішення від 22 грудня 2008 року.

На порушення ст. 373 ЦПК України, суд розглянув питання про встановлення способу й порядку виконання судового рішення за відсутності ОСОБА_2, яка відповідно до вимог ст. ст. 74- 76 ЦПК України не була повідомлена про час і місце судового розгляду, що відповідно до ст. 338 ЦПК України є безумовною підставою для скасування ухваленого судового рішення.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув; у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги; в ухвалі не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують такі доводи, і залишив рішення та ухвалу суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційні скарги ОСОБА_2 та прокурора Вінницької області задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 22 грудня 2008 року, ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 5 березня 2009 року та ухвалу Ленінського районного суду м. Вінниці від 23 березня 2009 року й ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 25 травня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.