Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном, відшкодування шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 5 червня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 17 липня 2007 року,

У лютому 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2. про усунення перешкод у користуванні майном, відшкодування майнової та моральної шкоди.

Зазначав, що він є власником квартири АДРЕСА_1, а відповідачка - квартири НОМЕР_1 у цьому ж будинку. ОСОБА_2 самовільно побудувала прибудову й огорожу, чим позбавила його доступу до стіни належної йому квартири; без належних погоджень провела комунікації електро- і газопостачання, які проходять по стіні належної йому квартири, у зв'язку із чим на стіні з'явилися тріщини; посадила дерева на відстані менше ніж один метр до цієї стіни, унаслідок поливу яких зазначена стіна просіла. Крім того, відповідачка складає сміття у дворі, через побудовану нею огорожу немає під'їзду до вигрібної ями, чим порушуються санітарні норми.

Посилаючись на те, що внаслідок дій позивачки йому завдана майнова шкода, а саме на ремонт аварійної стіни було витрачено 980 грн., та моральна шкода, яку він оцінює в 10 тис. грн., ОСОБА_1 просив позов задовольнити в повному обсязі.

Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 5 червня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 17 липня 2007 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і передати справу на новий розгляд.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення й відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, із чим погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачем не надано доказів на підтвердження позовних вимог, хоча обов'язок довести обставини, на які він посилається, покладено на нього відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України.

Проте з такими висновками судів повністю погодити не можна.

У ч. 2 ст. 57 ЦПК України міститься вичерпний перелік засобів доказування, одним з яких є висновок експерта.

За правилами ст. ст. 58, 59 ЦПК України питання про належність та допустимість доказів вирішує суд.

Звертаючись до суду з вищезазначеним позовом, ОСОБА_1 на підтвердження заявлених вимог посилався на висновок судової будівельно-технічної експертизи № 144 від 27 вересня 2005 року, яку було проведено на підставі ухвали судді Дніпровського районного суду м. Херсона від 5 вересня 2005 року; цей висновок був доданий до матеріалів позовної заяви.

Усупереч зазначеним процесуальним нормам, суд, не прийнявши як доказ наданий позивачем висновок судової будівельно-технічної експертизи з підстав недотримання процесуального порядку при його отриманні, належним чином не вмотивував свого висновку й не зазначив, у чому саме полягає таке порушення.

Апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретних обставин та фактів, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

З урахуванням викладеного ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 5 червня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 17 липня 2007 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.