Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна (магазину) за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 23 травня 2008 року, додаткове рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 25 липня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 23 жовтня 2008 року,

У серпні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 14 серпня 2001 року за договором купівлі-продажу передала ОСОБА_2, з яким знаходилась у фактичних шлюбних відносинах з 1996 року, приміщення магазину, що розташоване в будинку АДРЕСА_1. Договір було укладено фіктивно, про людське око, оскільки вона продовжувала володіти й користуватися магазином, здійснюючи підприємницьку діяльність. Переоформлення магазину на ОСОБА_2. було необхідне у зв'язку з тим, що вона мала намір призупинити підприємницьку діяльність, а ОСОБА_2. планував передати магазин у заставу для отримання кредиту. Сторони домовилися, що ОСОБА_2. поверне їй магазин за першою вимогою. З 4 листопада 2004 року до 19 жовтня 2006 року сторони перебували в шлюбі, після розірвання якого дізналася, що її право на майно порушено. Просила визнати договір купівлі-продажу недійсним.

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 23 травня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_1. задоволено. Ухвалено визнати недійсним договір купівлі-продажу магазину, укладений 14 серпня 2001 року на універсальній товарній біржі "Ріо-Альянс" між ОСОБА_1, з одного боку, та ОСОБА_2., з другого.

Додатковим рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 25 липня 2008 року вирішено питання про судові витрати.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 23 жовтня 2008 року рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 23 травня 2008 року та додаткове рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 25 липня 2008 року залишено без змін.

ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 23 травня 2008 року, додаткове рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 25 липня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 23 жовтня 2008 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що договір купівлі-продажу магазину укладено про людське око, без наміру створити юридичні наслідки; про порушене право ОСОБА_1 стало відомо після розірвання шлюбу з ОСОБА_2. у жовтні 2006 року, тому строк звернення до суду не пропущено.

З такими висновками судів повністю погодитись не можна.

За положеннями ст. 58 ЦК УРСР (чинним на час виникнення спірних правовідносин) недійсною є угода, укладена про людське око, без наміру створити юридичні наслідки (мнима угода).

Відповідно до ст. ст. 257, 261 ЦК України, норми яких суди правильно застосували до цього спору, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно із ч. 4 ст. 267 цього Кодексу сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Судом установлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2. перебували у фактичних шлюбних відносинах з 1996 року, у 1997 році в них народилася дочка. 7 вересня 1998 року ОСОБА_1 придбала спірний магазин за 10 тис. грн. За договором від 14 серпня 2001 року № 2-202, посвідченим на універсальній товарній біржі "Ріко-альянс", ОСОБА_1 продала магазин ОСОБА_2 За умовами вказаного договору ОСОБА_2. сплатив 1 700 грн., а ОСОБА_1 зобов'язалась звільнити приміщення до грудня 2001 року. 20 жовтня 2001 року ОСОБА_1 купила двокімнатну квартиру АДРЕСА_2. З 26 листопада 2002 року до 4 червня 2003 року ОСОБА_1 працювала на посаді старшого державного податківця відділу податкового аудиту в ДПІ в Новоодеському районі Миколаївської області. З 4 листопада 2004 року до 19 жовтня 2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2. перебували в шлюбі.

За змістом п. 5 договору купівлі-продажу спірного магазину № 2-202 від 14 серпня 2001 року, посвідченого в той же день на універсальній товарній біржі "Ріко-альянс", покупець набуває права власності на магазин з моменту підписання договору та реєстрації його на біржі ( а. с. 5).

Ураховуючи встановлені обставини та заяву ОСОБА_2. про застосування строку позовної давності, висновок судів, що про порушене право ОСОБА_1 дізналася в жовтні 2006 року, є помилковим, оскільки не грунтується на доказах.

Неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення спору, тому судові рішення відповідно до норм ч. 2 ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 25 липня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 23 жовтня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.