Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до госпрозрахункової житлово-експлуатаційної дільниці № 1, управління житлово-комунального господарства Полтавського міського виконавчого комітету, виконавчого комітету Полтавської міської ради, виконавчого комітету Октябрської районної в м. Полтаві ради про визнання жилого приміщення таким, що підлягає переведенню в нежиле приміщення, надання іншого жилого приміщення, відшкодування матеріальної шкоди за касаційною скаргою виконавчого комітету Полтавської міської ради на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 24 травня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 11 грудня 2007 року,

У листопаді 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до госпрозрахункової житлово-експлуатаційної дільниці № 1 про зобов'язання провести капітальний ремонт квартири АДРЕСА_1, зобов'язання надати інше рівноцінне жиле приміщення на час проведення капітального ремонту, відшкодування майнової та моральної шкоди.

Зазначав, що є наймачем квартири АДРЕСА_1 за вищезазначеною адресою, який введений до експлуатації на початку XX століття. Відповідно до укладеного з відповідачем договору найму останній зобов'язаний своєчасно проводити капітальний та поточний ремонт приміщення.

Відповідно до правил і норм експлуатації капітальний ремонт зданого в наймання приміщення повинен проводитися власником будинку після 25 років його експлуатації, чого відповідачем не робилося тривалий час. У результаті неналежного виконання обов'язків відповідачем у стінах будинку з'явилися тріщини, провисла стеля, приміщення є непридатним для проживання. Він вимушений орендувати для проживання іншу квартиру у зв'язку із чим несе майнові витрати, на їх відшкодування просив стягнути 7 600 грн.

Судом до участі у справі в якості відповідачів залучені управління житлово-комунального господарства Полтавського міського виконавчого комітету, виконавчий комітет Полтавської міської ради, виконавчий комітет Октябрської районної в м. Полтаві ради.

Під час розгляду справи ОСОБА_1 неодноразово змінював і доповнював позовні вимоги й остаточно просив визнати квартиру АДРЕСА_1 такою, що підлягає переведенню в нежиле приміщення, надати йому інше придатне для життя жиле приміщення, стягнути в солідарному порядку з відповідачів 13 112 грн. 96 коп. на відшкодування матеріальної шкоди.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 24 травня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 11 грудня 2007 року, позов задоволено частково: визнано квартиру АДРЕСА_1 непридатною для проживання внаслідок аварійності конструктивних елементів квартири; зобов'язано виконавчий комітет Полтавської міської ради надати позачергово ОСОБА_1. квартиру, що відповідає встановленим санітарним та технічним вимогам; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі виконавчий комітет Полтавської міської ради просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення й частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції, із чим погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що квартира позивача знаходиться в аварійному стані, а тому відповідно до вимог ст. 112 ЖК України йому повинно бути надано інше благоустроєне житло.

Проте погодитися з такими висновками суду не можна, оскільки суд дійшов їх із порушенням норм матеріального та процесуального права.

За змістом ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як убачається з матеріалів справи, позивач, скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 31 ЦПК України, під час розгляду справи неодноразово доповнював і змінював позовні вимоги й просив стягнути з відповідачів 13 112 грн. 96 коп. збитків у солідарному порядку; зобов'язати визнати жиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1, таким, що підлягає переобладнанню в нежиле; надати позачергово інше житло, яке відповідає встановленим санітарним та технічним нормам, з підстав ст. ст. 110, 111 ЖК України.

Суд на зазначені вимоги цивільного процесуального законодавства уваги не звернув; не визначився з тим, які саме вимоги й з яких підстав заявляв ОСОБА_1 при зверненні до суду з позовом, і ухвалив рішення, яким визнав квартиру позивача такою, що є непридатного для проживання; зобов'язав виконавчий комітет Полтавської міської ради надати йому іншу квартиру на підставі ст. 112 ЖК України, відповідно до якої громадянам виселюваним з будинку (жилого приміщення), що загрожує обвалом, надається інше благоустроєне жиле приміщення, вийшовши за межі позовних вимог, заявлених ОСОБА_1 у суді першої інстанції.

Крім того, рішення ухвалено з порушенням вимог ст. ст. 212- 214 ЦПК України, суд не встановив характер та суть заявлених позивачем вимог, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, висновки суду не ґрунтуються на належних доказах.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги й не зазначив в ухвалі обставин, які спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин постановлені судами рішення не можна визнати законними та обґрунтованими й вони підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу виконавчого комітету Полтавської міської ради задовольнити.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 24 травня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 11 грудня 2007 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.