6-15274св09 Про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки - 23.09.2009 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до виконавчого комітету Одеської міської ради (далі – Виконком), третя особа – житлово-будівельне товариство "Ясная" (далі – ЖБТ "Ясная"), про відшкодування майнової та моральної шкоди за касаційною скаргою виконавчого комітету Одеської міської ради на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 1 грудня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 15 квітня 2009 року,

У листопаді 2002 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Одеської міської ради, управління земельних ресурсів Одеської міської ради про визнання недійсними рішення міської ради від 29 квітня 2002 року № 41-ХХІV та державного акта на право приватної власності на землю, виданого ОСОБА_3

У лютому 2003 року ОСОБА_2, ОСОБА_1 звернулися до суду з позовом до Одеської міської ради, управління земельних ресурсів Одеської міської ради, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Справа судами розглядалась неодноразово. У процесі розгляду позивачі змінювали та уточнювали позовні вимоги.

У вересні 2008 року, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили стягнути з Виконкому майнову та моральну шкоду. Указували, що на підставі договору купівлі-продажу від 28 червня 1995 року вони придбали трикімнатну АДРЕСА_1. Після звернення до Виконкому із заявою про надання дозволу на реконструкцію зазначеного жилого будинку їм стало відомо про те, що рішенням Виконкому від 31 травня 1997 року № 260 земельну ділянку площею 0, 2622 га, що розташована на АДРЕСА_2, надано ЖБТ "Ясная" для будівництва шестиповерхового будинку з підземним гаражем. Цим же рішенням ЖБТ "Ясная" було зобов’язано до початку будівництва відселити мешканців АДРЕСА_2 та здійснити будівництво будинку протягом четвертого кварталу 1997 року – першого кварталу 2000 року. Після надання ними згоди ЖБТ "Ясная" на отримання квартири в новозбудованому будинку в рахунок компенсації за квартиру в знесеному будинку товариство здійснило знесення будинку, в якому знаходилась їхня квартира.

Оскільки ЖБТ "Ясная" у наданий рішенням Виконкому строк не освоїло земельну ділянку, рішенням Одеської міської ради від 29 квітня 2002 року № 41-ХХІV рішення Виконкому від 31 травня 1997 року № 260 визнано таким, що втратило чинність. Цим же рішенням земельна ділянка передана у власність ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд. Згодом ця земельна ділянка ОСОБА_3 була відчужена громадянці Роботі Т.О.

Після укладення ОСОБА_4 і ЖБК "Ясная" договору на право користування спірною земельною ділянкою для забудови та затвердження Одеською міською радою 28 січня 2005 року проекту відведення цієї земельною ділянки ЖБТ "Ясная" останнє розпочало будівництво багатоповерхового будинку на спірній земельній ділянці. Оскільки ЖБТ "Ясная" відмовляє їм у наданні квартири в збудованому будинку, просили суд стягнути з Виконкому, який неналежно здійснював контроль за виконанням прийнятого ним 31 травня 1997 року рішення № 260 про забезпечення їх житлом, 959 601 грн. майнової шкоди та 250 тис. грн. моральної шкоди.

рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 1 грудня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 15 квітня 2009 року, позов ОСОБА_1 і ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з Виконкому на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 956 601 грн. у рахунок відшкодування майнової шкоди та 250 тис. грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі Виконком просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що бездіяльністю Виконкому та відсутністю з його боку контролю за виконанням рішення від 31 травня 1997 року № 260 про забезпечення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житлом у зв’язку із знесенням жилого будинку, позивачам завдано майнової та моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на підставі ст. ст. 41, 47 Конституції України, ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування" (далі – Закон) та ст. 1173 ЦК України.

Однак з судовими рішеннями не можна погодитись, оскільки вони ухвалені з порушенням норм матеріального права.

Так, судами встановлено, що рішенням Виконкому від 31 травня 1997 року № 260 ЖБТ "Ясная" надано земельну ділянку площею 0, 2622 га на АДРЕСА_2 із земель запасу міста (за рахунок знесення ветхого малоцінного житла) у тимчасове короткострокове користування, строком до 3 років, на період проектування та будівництва шестиповерхового жилого будинку з підземним гаражем на 22 машино-місця, у тому числі: земельну ділянку № 1 площею 0, 1700 га з наданням її в постійне користування після закінчення будівництва та прийняття об’єкта в експлуатацію; земельні ділянки № 2, площею 0, 0850 га та № 3 площею 0,0072 га для організації будівництва та виконання комплексу благоустрою прилеглої території (а.с. 174, т. 2).

Пунктом 4.6 указаного рішення ЖБТ "Ясная" до початку будівництва зобов’язано відселити мешканців АДРЕСА_2 у встановленому законом порядку. Після їх відселення будинок підлягав знесенню (а.с. 69 т. 1).

Згідно з додатком № 2 до рішення Виконавчого комітету в списку мешканців АДРЕСА_1 зазначений ОСОБА_1, якому вказана квартира належала на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 28 червня 1995 року (а.с. 183 т. 1).

Згодом рішенням Одеської міської ради від 29 квітня 2002 року № 41-ХХІV ОСОБА_3 передано безоплатно в приватну власність земельну ділянку площею 0, 0313 га за рахунок земель житлової та громадської забудови за адресою: АДРЕСА_3 для будівництва та обслуговування жилого будинку й господарських будівель.

Цим же рішенням рішення Виконкому від 31 травня 1997 року № 260 визнано таким, що втратило чинність, у зв’язку із закінченням строку надання земельної ділянки та її неосвоєнням ЖБТ "Ясная".

19 липня 2002 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 313 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_3.

10 січня 2004 року за договором на право користування чужою земельною ділянкою для забудови, укладеним ОСОБА_4 та ЖБТ "Ясная", земельна ділянка площею 313 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_3, передана в користування ЖБТ "Ясная" для будівництва жилого будинку.

рішенням Виконкому від 23 грудня 2004 року № 744 ЖБТ "Ясная" надана земельна ділянка площею 0, 2070 га за адресою: АДРЕСА_2.

Пунктом 4.1 цього рішення передбачено, що до початку будівництва ЖБТ "Ясная" зобов’язано відшкодувати власникам жилих будинків, будівель та споруд збитки в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент припинення права власності, надати громадянам, що підлягають виселенню з будинків, інші благоустроєні жилі приміщення.

рішенням Одеської міської ради від 28 січня 2005 року № 3652-ІV затверджено проект відведення земельної ділянки та надано ЖБТ "Ясная", за рахунок земель міста (землі житлової та громадської забудови), земельну ділянку площею 0, 2383 га за адресою: АДРЕСА_2 у короткострокову оренду терміном на 5 років для проектування та будівництва дев’ятиповерхового жилого будинку.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що для будівництва жилого будинку ЖБТ "Ясная" користувалося земельною ділянкою площею 313 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_3, згідно з договором від 10 січня 2004 року, а згідно з рішенням Одеської міської ради від 28 січня 2005 року № 3652-ІV – земельною ділянкою площею 0, 2383 га за адресою: АДРЕСА_2, які почало використовувати після прийняття зазначених рішень і укладення договору, а не на підставі рішення Виконкому від 31 травня 1997 року № 260.

Стаття 1173 ЦК України передбачає відповідальність органу місцевого самоврядування за шкоду, завдану його незаконними рішеннями, дією або бездіяльністю при здійсненні ним своїх повноважень незалежно від його вини.

Згідно із ч. 1 ст. 74 Закону органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.

Шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету, а в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності посадових осіб місцевого самоврядування – за рахунок їх власних коштів у порядку, встановленому законом (ч. 1 ст. 77 цього Закону).

Стаття 1 Закону до органів місцевого самоврядування відносить органи, які відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Виходячи з аналізу зазначених правових норм слід дійти висновку, що юридичною підставою такої відповідальності органів місцевого самоврядування є заподіяння шкоди юридичним чи фізичним особам у результаті прийняття незаконних рішень, вчинення неправомірних дій або бездіяльності при здійсненні ними виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування, передбачених Законом та іншими законами.

Необхідними елементами такої відповідальності (незалежно від вини цих органів та осіб) є: шкода, протиправна поведінка та причинний зв’язок між шкодою і протиправною поведінкою.

За висновком суду підставою відповідальності Виконкому як органу місцевого самоврядування в спірних правовідносинах є відсутність з його боку контролю за виконанням рішення від 31 травня 1997 року № 260 про відведення ЖБТ "Ясная" земельної ділянки під будівництво багатоквартирного жилого будинку в частині забезпечення позивачів іншим житлом, що призвело до знесення будинку та позбавлення їх майна – квартири, яка належала їм на праві власності, і заподіяння у зв’язку із цим майнової та моральної шкоди.

Дійшовши такого висновку суд не врахував, що підставою для відповідальності згідно з нормами ст. 1173 ЦК України та ст. 77 Закону є така протиправна бездіяльність органу місцевого самоврядування, яка є безпосередньою причиною заподіяння шкоди особі, в той час як судом не встановлено, що саме відсутність контролю призвела до заподіяння шкоди позивачам.

Крім того, відповідно до ст. 73 Закону підлягають виконанню і є обов’язковими для виконання юридичними і фізичними особами чинні акти органів місцевого самоврядування, а відтак і підставою для здійснення контролю за їх виконанням.

Таким чином, рішення Виконкому від 31 травня 1997 року № 260 підлягало виконанню ЖБТ "Ясная" у встановленому законом порядку та передбачені цим рішенням строки, однак, не було виконане, а тому як таке, що не виконане в наданий строк, визнано Одеською міською радою 29 квітня 2002 року нечинним. За таких обставин висновок суду про задоволення позову з підстав відсутності з боку Виконкому контролю за виконанням рішення, яке визнане нечинним у зв’язку з його невиконанням не ґрунтується на матеріалах справи і вимогах закону.

Ураховуючи, що судами повно і правильно встановлені обставини справи, однак неправильно застосовано закон до правовідносин сторін, згідно зі ст. 341 ЦПК України судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в задоволенні позову до Виконавчого комітету із заявлених ними підстав.

Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу виконавчого комітету Одеської міської ради задовольнити.

рішення Приморського районного суду м. Одеси від 1 грудня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 15 квітня 2009 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до виконавчого комітету Одеської міської ради, третя особа – житлово-будівельне товариство "Ясная", про відшкодування майнової та моральної шкоди відмовити.