Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Борисенко І.В., Юрченко В.П.,

секретар судового засідання Загородній А.А.,

за участю представника відповідача Гирич К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Інтергал" до Державної фіскальної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна податкова інспекція у місті Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про скасування наказу, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України та Державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 9 березня 2016 року, -

У жовтні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Інтергал" (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна податкова інспекція у місті Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про скасування наказу Державної фіскальної служби України від 08.09.2015 року № 681 (v0681872-15) в частині включення позивача до реєстру великих платників податків на 2016 рік з дати його видачі, тобто з 08.09.2015 року.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 9 березня 2016 року, позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ Державної фіскальної служби України від 08.09.2015 року № 681 (v0681872-15) в частині включення ТОВ "Фірма "Інтергал" до реєстру великих платників податків на 2016 рік.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, Державна фіскальна служба України та Державна податкова інспекція у місті Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області до Вищого адміністративного суду України подали касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просять зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства.

У поданих запереченнях на скаргу позивач просить у задоволенні скарги відмовити через її необґрунтованість.

Касаційний розгляд справи проведено у відкритому судовому засіданні, відповідно до ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до відомостей, які містяться в повідомленні від 11.09.2015 року № 19509/6/99-99-20-04-02-15-ВПП, Державна фіскальна служба України прийняла наказ від 08.09.2015 року № 681 (v0681872-15) , яким включила ТОВ "Фірма "Інтергал" до Реєстру великих платників податків на 2016 рік.

Вказане повідомлення також містить вказівку про необхідність Товариству до 15.11.2015 року подати заяву про взяття на облік до контролюючого органу, що здійснює супроводження великих платників податків.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Так, відповідно до пп. 14.1.24 пп. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України великий платник податків - юридична особа, у якої обсяг доходу від усіх видів діяльності за останні чотири послідовні податкові (звітні) квартали перевищує п'ятсот мільйонів гривень або загальна сума сплачених до Державного бюджету України податків за платежами, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, за такий самий період перевищує дванадцять мільйонів гривень. Наказом Міністерства доходів і зборів України № 717 від 27.11.2013 року (z2134-13) затверджено Порядок формування Реєстру великих платників податків (далі - Порядок).

Згідно п. 1.2 вказаного Порядку до Реєстру великих платників податків включаються платники податків, які відповідають критеріям великого платника податків, визначеним пп. 14.1.24 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 2.1 Порядку відбір платників податків для включення до Реєстру великих платників податків на наступний календарний рік здійснюється структурним підрозділом контролюючого органу, за яким закріплено функції моніторингу ефективності супроводження великих платників податків, на підставі аналізу інформації:

1) про сумарні обсяги доходів від усіх видів діяльності платника податків за друге півріччя попереднього року та перше півріччя поточного року (надається структурним підрозділом контролюючого органу, за яким закріплено функції організації робіт з приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності);

2) про суми сплачених до Державного бюджету України податків за платежами, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, у другому півріччі попереднього року та першому півріччі поточного року (надається структурним підрозділом контролюючого органу, за яким закріплено функції організації роботи з ведення обліку доходів і зборів).

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що для включення до Реєстру великих платників податків платник податку має в повній мірі відповідати визначеним критеріям.

Таким чином, необхідними умовами включення позивача до Реєстру великих платників податків є його сумарні обсяги доходів від усіх видів діяльності за друге півріччя 2014 року та перше півріччя 2015 року, які повинні перевищувати п'ятсот мільйонів гривень або загальна сума сплачених до Державного бюджету України податків за такий самий період повинна перевищувати дванадцять мільйонів гривень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для включення позивача до Реєстру великих платників податків стало те, що ним у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2014 року зазначено суму податку на додану вартість, сплачену митним органам, в розмірі 14 024 000 грн., а в податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2014 рік відображено доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, у сумі 676 920 500 грн.

При цьому суди вказали, що позивач в рядку 12.1 декларації з податку на додану вартість за липень 2014 року відобразив суму податку на додану вартість, сплачену митним органам у червні 2014 року у розмірі 14 023 968 грн. як передплату (аванс) за митне оформлення товарів, які ввозились на митну територію України, що підтверджується відповідними митними деклараціями та платіжними дорученнями, що наявні в матеріалах справи.

Відносно посилання відповідача на перевищення позивачем сумарних обсягів доходів від усіх видів діяльності за друге півріччя 2014 року та перше півріччя 2015 року у розмірі, що є більшим ніж п'ятсот мільйонів гривень, суди вказали, що єдиним доказом такого перевищення відповідач вважає дані, які зазначені позивачем у декларації з податку на прибуток за 2014 рік.

Також суди зазначили, що контролюючим органом не було перевірено та надано до суду доказів, щодо обсягів доходу позивача за період з 01.07.2014 року по 30.06.2015 року, а також не було наведено обставин перевищення сукупних показників сплачених податків з урахуванням сум податків, які сплачені у першому півріччі 2015 року.

На підставі вказаного, суди при вирішенні спору та прийнятті рішення про визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу, дійшли висновку, що сплачені позивачем авансові внески у червні 2014 року для майбутнього митного оформлення товарів не відносяться до складу податкових платежів, які сплачені у липні 2014 року, а отже, висновки контролюючого органу щодо сплати позивачем податків в обсягах, що перевищують дванадцять мільйонів гривень у другому півріччі 2014 року є безпідставними, а відомості про обсяги доходів у розмірі 676 920 465 грн. відображені за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року тоді як для надання платнику податків статусу великого необхідно розраховувати розмір одержаних ним доходів за період з 01.07.2014 року по 30.06.2015 року.

Проте колегія суддів такі висновки судів вважає передчасними з огляду на наступне.

Як вже зазначалось вище, великий платник податків - юридична особа, у якої, зокрема загальна сума сплачених до Державного бюджету України податків за платежами, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, за такий самий період перевищує дванадцять мільйонів гривень (пп. 14.1.24 пп. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Згідно пп. 14.1.113 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України митні платежі - податки, що відповідно до цього Кодексу або митного законодавства справляються під час переміщення або у зв'язку з переміщенням товарів через митний кордон України та контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи.

Виходячи із аналізу вищевказаних норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що з метою включення платника податку до Реєстру великих платників податків контролюючий орган має враховувати загальну суму сплачених до Державного бюджету України всіх видів податків, у тому числі і митні платежі, що сплачуються платниками податків як передоплата за митне оформлення.

При цьому, як вбачається з встановлених судами обставин справи та з наявних в матеріалах справи платіжних доручень, що хоча позивачем і було відображено сплачені ним внески для майбутнього митного оформлення товарів у декларації з податку на додану вартість за липень 2014 року, проте фактично такі внески були сплачені позивачем у червні 2014 року, тобто поза межами періоду (друге півріччя 2014 року та перше півріччя 2015 року), який, контролюючий орган має право враховувати при розрахунку загальної суми сплачених до Державного бюджету України податків за платежами, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи.

Щодо посилання відповідача на перевищення позивачем сумарних обсягів доходів від усіх видів діяльності за друге півріччя 2014 року та перше півріччя 2015 року у розмірі, що є більшим ніж п'ятсот мільйонів гривень, то суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що надана відповідачем декларація з податку на прибуток за 2014 рік не є належним доказом, оскільки містить відомості про обсяги доходів у розмірі 676 920 465 грн. за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, тоді як для надання платнику податків статусу великого необхідно розраховувати розмір одержаних ним доходів за період з 01.07.2014 року по 30.06.2015 року.

Проте, суди попередніх інстанцій не вжили заходів з метою встановлення фактичних обсягів доходу від усіх видів діяльності платника податків саме за період з 01.07.2014 року по 30.06.2015 року, як не було встановлено і суми сплачених Товариством до Державного бюджету України податків за вказаний період.

Відповідно до п. 4 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

За змістом ч.ч. 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Таким чином принцип офіційного з'ясування обставин справи передбачає обов'язок адміністративного суду вжити передбачені законодавством заходи для встановлення обставин, що входять до предмету доказування у справі, у тому числі й виявити та витребувати докази з власної ініціативи.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що визначальним для вирішення даного спору є встановлення чи відповідає позивач критеріям великого платника податків, визначених пп. 14.1.24 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, тобто суд має встановити обсяг доходу позивача та суми сплачених до Державного бюджету України податків за платежами, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, за період з 01.07.2014 року по 30.06.2015 року (за останні чотири послідовні податкові (звітні) квартали) і лише після цього, з урахуванням вимог ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, давати оцінку правомірності прийнятого відповідачем наказу, яким Товариство віднесено до Реєстру великих платників податку.

Крім того, суд також звертає увагу, що матеріали справи не містять копії чи витягу оскаржуваного позивачем наказу Державної фіскальної служби України від 08.09.2015 року № 681 (v0681872-15) в частині включення Товариства до реєстру великих платників податків на 2016 рік.

Отже, вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 223 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд або для продовження розгляду.

Згідно ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати все вище викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, докази, якими вони підтверджуються та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України та Державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області задовольнити частково.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 9 березня 2016 року у справі № 823/5162/15 - скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України.