Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Хмельницького професійного ліцею до ОСОБА_1 ОСОБА_2 про виселення з гуртожитку,

У липні 2006 року Хмельницький професійний ліцей звернувся із зазначеним позовом, посилаючись на те, що на підставі договору найму приміщення від 7 липня 2003 року ОСОБА_1. вселилася в кімнати АДРЕСА_1 до 7 липня 2004 року. Термін дії договору адміністрацією не продовжено, добровільно ОСОБА_1. виселиться не бажає. Ураховуючи викладене, Хмельницький професійний ліцей просив задовольнити його позовні вимоги та виселити ОСОБА_1. з кімнат АДРЕСА_1

У жовтні 2006 року Хмельницький професійний ліцей доповнив свої позовні вимоги, посилаючись на те, що без згоди адміністрації в зазначені кімнати ОСОБА_1. заселила ще й свого брата ОСОБА_2. Просили виселити ОСОБА_2. з кімнат АДРЕСА_1

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 3 жовтня 2007 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду від 13 березня 2008 року, позов задоволено. Виселено ОСОБА_1. та ОСОБА_2. з кімнат АДРЕСА_1

У касаційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги Хмельницького професійного ліцею, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1. вселилася у кімнати АДРЕСА_1 на підставі договору найму приміщення. Оскільки після закінчення дії договору найму приміщення ОСОБА_1. не звільнила займані кімнати, то вона підлягає виселенню без надання іншого жилого приміщення на підставі статей 821, 822 ЦК України. ОСОБА_2. підлягає виселенню на підставі частини третьої статті 116 ЖК України, як особа, яка самоправно зайняла жиле приміщення.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються яке на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 214 ЦПК України).

Відповідно до статті 6 ЖК України жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових приміщень і гуртожитків. Правовий режим гуртожитків урегульовано главою 4 цього Кодексу.

Згідно зі ст. ст. 127, 128, 129 ЖК України для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки.

За змістом указаних норм жила площа в гуртожитку надається особам, які перебувають із підприємством у трудових відносинах.

Порядок надання жилої площі в гуртожитку підприємства, правила користування гуртожитками та їх утримання регулюються Примірним положенням про гуртожиток, яке затверджене Радою Міністрів УРСР від 3 червня 1986 року №208 (далі - Положення).

Відповідно до п. 15 цього Положення жила площа в гуртожитку не підлягає обміну, розділу, бронюванню і здачі в піднайом.

Установлено, що ОСОБА_1. перебуває у трудових відносинах з позивачем з 1998 року.

Гуртожиток, в якому знаходяться спірні кімнати, належить Хмельницькому професійному ліцею, а ОСОБА_1. заселена у гуртожиток у зв’язку з роботою у позивача.

Судом не наведено достатньо обґрунтувань чому до цих правовідносин застосовано статті 821, 822 ЦК України, адже глава 59 цього Кодексу регулює правовідносини з найму житла, предметом яких є квартира або її частина, житловий будинок або його частина.

Крім того, при вирішенні спору, судом не з’ясовано цільове призначення гуртожитку, а саме для проживання яких осіб воно призначено: студентів, учнів або для працівників Хмельницького професійного ліцею.

Установлено, що ОСОБА_1. прописана у спірному гуртожитку (а.с. 36).

Судом не з’ясовано коли і на якій правовій підставі відповідачка набула право на користування гуртожитком і на яких умовах була прописана.

З урахуванням викладеного судом не повно з’ясовані обставини справи, не досліджено докази у справі та не надано їм оцінки.

Апеляційний суд на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права уваги не звернув і помилково залишив рішення суду без змін.

Оскільки порушення норм матеріального права та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, ухвалені у справі судові рішення не можуть залишатися у силі і підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 3 жовтня 2007 року та ухвалу апеляційного суду від 13 березня 2008 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду іншим суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.