Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільне виробничо-комерційне підприємство "Азалія" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - опікунська рада виконавчого комітету Гребінківської міської ради, про визнання недійсними договору доручення, договору купівлі-продажу та договору дарування квартири; за зустрічним позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільне виробничо-комерційне підприємство "Азалія" ( далі - ТОВ БВКП "Азалія") про визнання права власності на квартиру,

Рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 27 червня 2007 року позовні вимоги задоволено. Визнано договір доручення № 24, виданий директором ТОВ БВКП "Азалія" ОСОБА_2 24 вересня 2002 року на ім'я ОСОБА_5 для вчинення дій щодо відчуження квартири, недійсним. Визнано недійсними договір купівлі-продажу квартири та договір її дарування. Спірну квартиру повернуто у власність товариства та стягнуто на користь ОСОБА_1 3 705 грн., що були сплачені нею за придбання цієї квартири. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 31 серпня 2007 року рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 27 червня 2007 року в частині повернення у власність ТОВ БВКП"Азалія" квартири АДРЕСА_1 та в частині скасування договору дарування скасовано та ухвалено нове рішення, яким визнано договір дарування квартири АДРЕСА_1 недійсним і визнано право власності на спірну квартиру за ТОВ БВКП"Азалія". У решті - рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій у зв'язку з порушенням судами норм матеріального й процесуального права та передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ БВКП "Азалія" у частині визнання недійсними договорів доручення № 24 від 24 вересня 2002 року, купівлі-продажу та дарування спірної квартири, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, правильно виходив із того, що відповідачі, використавши своє службове становище з метою заволодіння майном товариства - квартирою НОМЕР_1, склали та надали до нотаріальної контори завідомо неправдиві документи, за що вироком суду визнані винними й притягнуті до кримінальної відповідальності. Тому на підставі ст. 57 ЦК УРСР спірні договори доручення, купівлі-продажу та дарування визнано недійсними.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо вважає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржувані рішення судів відповідають вимогам матеріального та процесуального права, а наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, касаційна скарга підлягає відхиленню із залишенням рішення суду без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення апеляційного суду Полтавської області від 31 серпня 2007 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.