Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа – Державна судова адміністрація України, про стягнення заборгованості за теплову енергію за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Київської області від 3 жовтня 2008 року,

У березні 2008 року відкрите акціонерне товариство "Облтеплокомуненерго" (далі – ВАТ "Облтеплокомуненерго") звернулось до суду з указаним позовом, зазначаючи, що відповідачі мешкають у квартирі АДРЕСА_1 та користуються послугами товариства з теплозабезпечення й гарячого водопостачання, однак у повному обсязі ці послуги не оплачують, унаслідок чого в них утворилась заборгованість за період з 1 березня 2005 року до 30 листопада 2007 року в розмірі 808 грн. 61 коп.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідачів солідарно вказану заборгованість.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 1 липня 2008 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 3 жовтня 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 ОСОБА_3 на користь ВАТ "Облтеплокомуненерго" борг за послуги з теплозабезпечення та гарячого водопостачання за період з 1 березня 2005 року до 30 листопада 2007 року в розмірі 808 грн. 61 коп.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 ОСОБА_3 посилаються на невідповідність висновків апеляційного суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права й ставлять питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції і передачу справи на новий розгляд до апеляційного суду або залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Скасовуючи рішення районного суду та задовольняючи позовні вимоги ВАТ "Облтеплокомуненерго", апеляційний суд виходив із того, що положеннями законів України про Державний бюджет України на 2005-2007 роки та Порядком надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2003 року № 426 (426-2003-п) , передбачено, що пільги щодо знижки плати за комунальні послуги окремим категоріям працівників бюджетних установ надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання цих бюджетних установ.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна.

У Конституції України (254к/96-ВР) (ст. 6) зазначається, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Діяльність судової системи визначається Конституцією України (254к/96-ВР) , законами України: "Про судоустрій України" (3018-14) та "Про статус суддів" (2862-12) .

У ст. 130 Конституції України закріплюється обов’язок держави забезпечувати фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів як складову конституційних гарантій їх незалежності і недоторканості (ч. 1 ст. 126).

Відповідно до вимог п. 9 ст. 44 Закону України "Про статус суддів" ОСОБА_1 має право на 50-відсоткову знижку плати за займане нею та членами її сім’ї житло, комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична та теплова енергія, установка і користування індивідуальним домашнім телефоном).

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що закріплені в ч. 3 ст. 11 Закону України "Про статус суддів" гарантії незалежності суддів включають у себе заходи щодо правового захисту матеріального та соціального забезпечення, передбачені Законом заходи не можуть бути скасовані чи зменшені іншими правовими актами.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 20пр/2004 (v020p710-04) у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій зменшення видатків Державного бюджету України на фінансування судів і суддів не забезпечує повного і належного здійснення правосуддя, нормального функціонування судової системи, що може призвести до зниження довіри громадян до державної влади, загрози реалізації гарантованого Конституцією України (254к/96-ВР) права людини й громадянина на судовий захист.

Тобто норми про матеріальне й побутове забезпечення суддів, їх соціальний захист, встановлені ст. 44 Закону України "Про статус суддів", не можуть бути скасовані чи зменшені без відповідної компенсації. Надання суддям передбачених цим Законом пільг, компенсацій і гарантій не може ставитися у залежність від грошових доходів суддів та від бюджетного фінансування.

Законодавцем прийнято спеціальний Закон, за яким визначається статус суддів, у тому числі й гарантії його незалежності як носія судової влади. Тому цей Закон не може змінюватись будь-яким іншим, крім внесення змін і доповнень до нього в установленому порядку.

Порядок надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2003 року № 426 (426-2003-п) , за яким зазначена пільга компенсується пільговику після її оплати установою, з якою він перебуває в трудових відносинах у межах її бюджетних асигнувань, суперечить вимогам ст. 6 Європейської хартії "Про статус суддів", ст. 130 Конституції України, ст. 123 Закону України "Про судоустрій", ст. 44 Закону України "Про статус суддів", а тому не може бути застосований до спірних правовідносин.

Отже, виходячи з установлених обставин справи та з урахуванням наведених положень закону суд першої інстанції ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону, тому рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення районного суду – залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Київської області від 3 жовтня 2008 року скасувати, рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 1 липня 2008 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.