Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Гнатенка А.В.,

суддів: Барсукової В.М., Гуменюка В.І.,

Данчука В.Г., Косенка В.Й., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" про стягнення страхового відшкодування за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 грудня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 17 лютого 2009 року,

У серпні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" (далі – ВАТ "УСК "Дженералі Гарант") про відшкодування шкоди, завданої застрахованому транспортному засобу в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Зазначав, що 20 жовтня 2007 року в м. Броварах Київської області, керуючи автомобілем "ДЕУ Сенс", номерний знак НОМЕР_1, він пересік дві суцільні лінії розмітки та виїхав на смугу зустрічного руху, внаслідок чого відбулося зіткнення керованого ним автомобіля з автомобілем

ГАЗ-3302-14, номерний знак НОМЕР_2, який рухався у зустрічному з ним напрямку. В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль "ДЕУ Сенс", номерний знак НОМЕР_1, щодо якого між ним та відкритим акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Гарант-АВТО" (далі – ВАТ "УСК "Гарант-Авто"), у подальшому – ВАТ "УСК "Дженералі Гарант", укладено договір № 19/3287997 від 21 листопада 2006 року добровільного страхування автотранспорту, було пошкоджено. Вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 6 434 грн.

Посилаючись на викладене, просив суд його позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на його користь суму завданих збитків без урахування розміру франшизи, яка за умовами договору страхування не відшкодовується, в розмірі 6 014 грн. 65 коп.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 грудня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 17 лютого 2009 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто із ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" на користь позивача 5 094 грн. 20 коп. матеріальної шкоди, 51 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

ВАТ "УСК "Дженералі Гарант" звернулося до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 грудня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 17 лютого 2009 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ) за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з п. 1.1 договору № 19/3287997 добровільного страхування автотранспорту, укладеного 21 листопада 2006 року між ВАТ "УСК "Гарант- АВТО" (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник), страховик зобов’язується у разі настання страхового випадку здійснити страхове відшкодування на умовах і в обсязі, передбачених цим договором, а страхувальник зобов’язується вчасно і в повному обсязі сплачувати страхові платежі і виконувати інші умови договору. Як зазначено у п. 1.2 указаного договору, страхування здійснюється відповідно до вимог Закону України "Про страхування" (85/96-ВР) та Правил добровільного страхування автотранспорту № 19-1 (v19-1287-97) від 1 жовтня 2002 року, затверджених Міністерством фінансів України 18 листопада 2002 року.

Відповідно до вимог п. 3.1.1 зазначеного договору, страховик бере на себе зобов’язання відшкодувати страхувальнику прямі збитки, що виникли внаслідок пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частини (у тому числі фар, дзеркал, стекол) унаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з п. 6.3.8 указаного вище договору страхування страховик має право сплатити суму страхового відшкодування в розмірі 85 % від суми збитку по страховому випадку, причиною якого є дорожньо-транспортна пригода, викликана грубим порушенням правил дорожнього руху водієм застрахованого транспортного засобу, а саме: виїзд на зустрічну смугу руху і (або) перетин подвійної осьової лінії.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, правильно виходив із того, що договором страхування, укладеним між позивачем та відповідачем, обумовлено право страховика на обмеження страхових виплат у випадку грубого порушення страхувальником правил дорожнього руху, якого припустився ОСОБА_1, до 85 % від понесених витрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 337 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

У своїй касаційні скарзі ВАТ "УСК "Дженералі Гарант" зазначає, що постановленими у справі судовими рішеннями порушено права відкритого акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (далі – ВАТ "КБ "Надра"), яке, згідно з кредитним договором № 834/2006-Ф, укладеним між ВАТ "КБ "Надра" та ОСОБА_1, надало останньому кредит на придбання вказаного вище автотранспортного засобу та на витрати страхувальника за договором страхування цього автотранспортного засобу, однак не вказує, які саме права банку порушено та не наводить мотивування щодо того, чому ВАТ "КБ "Надра" не звернулось до суду за захистом своїх порушених прав.

Інші доводи скаржника висновків суду також не спростовують.

Посилання ВАТ "УСК "Дженералі Гарант" на те, що апеляційний суд, який розглянув справу без участі представника страхової компанії, хоча останнім було надано до суду клопотання про перенесення розгляду справи на інший день у зв’язку із зайнятістю в іншому судовому процесі, позбавив товариство права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, права подавати суду свої докази та доводити перед судом їх переконливість, колегія суддів оцінює критично, оскільки належних доводів того, чому інший представник не міг прийняти участі в розгляді справи страхова компанія як у клопотанні так і в касаційній скарзі не наводить.

Згідно зі ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 грудня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 17 лютого 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.