Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства "Конкорд-1" ( далі - ПП "Конкорд-1") про визнання права власності на частку майна та виділ його в натурі; за зустрічним позовом ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітніх дітей, до ПП "Конкорд-1" про визнання права власності на майно підприємства,

У серпні 2005 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом та просив визнати за ним право спільної часткової власності на майно приватного підприємства "Конкорд-1" у вигляді виробничих приміщень і обладнання, засновником якого був його син - ОСОБА_3, який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, а також просив виділити майно, яке припадає на його частку в натурі, а саме: частину приміщення столярного цеху площею 198,1 кв.м, покриття двору площею 180 кв.м та частину виробничого обладнання, яке знаходиться в цеху №1, (токарний, фрезерний універсальний ФСШ-1 та шліфувальний станки).

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що для здійснення господарської діяльності ПП "Конкорд-1" ним надавалися сину кошти на придбання об'єктів нерухомості та обладнання для столярних робіт, які він позичав у своїх знайомих. У зв'язку із цим вважає, що брав значну участь власними коштами як у придбанні майна, так і у веденні господарської діяльності підприємства. Крім того, він є спадкоємцем на це майно після смерті сина.

У квітні 2007 року ОСОБА_2, яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, звернулася до суду із зустрічним позовом та просила визнати за нею право власності на частину майна ПП "Конкорд -1" у вигляді двох приміщень цехів В-1 та В1-1, асфальтно-бетонного покриття двору площею 180 кв.м та станків, як спільне майно подружжя, оскільки воно було придбано її чоловіком, ОСОБА_3, - засновником ПП"Конкорд -1" під час їхнього шлюбу. Також просила визнати за нею та за неповнолітніми дітьми право власності на іншу,, частину вказаного майна в порядку спадкування за законом, яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті її чоловіка - ОСОБА_3

Рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 10 травня 2007 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, зустрічні позовні вимоги задоволено.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 31 липня 2007 року рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 10 травня 2007 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового рішення про задоволення його позовних вимог і відмову в задоволенні позову ОСОБА_3 у зв'язку з порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судами встановлено, що власником ПП "Конкорд - 1" є ОСОБА_3, воно зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суди виходили із того, що позивачем не надано доказів набуття ним права спільної часткової власності в майні ПП "Конкорд-1", тому що визначення часток у праві спільної часткової власності вирішується за домовленістю співвласників. Існування такої угоди між позивачем і ОСОБА_3 не було, а його участь у придбанні майна та обладнання, яке належить ПП"Конкорд-1", не є підставою для визнання за ним права спільної часткової власності на спірне майно.

Задовольняючи позов ОСОБА_3, яка діяла у своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей, і визнаючи за нею право власності на частину спірного майна ПП "Конкорд-1", суди виходили з того, що оскільки підприємство засновано її чоловіком у період їхнього шлюбу та спірне майно купувалося під час їхнього подружнього життя, вона відповідно до вимог ст. 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) має право на частину спірного майна, набутого подружжям за час шлюбу.

Інша частина спірного майна згідно з вимогами ст. 1267 ЦК України підлягає спадкуванню між спадкоємцями першої черги, а саме: нею, неповнолітніми дітьми спадкодавця: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а також його батьком, ОСОБА_1 - позивачем у справі.

Проте погодитися з такими висновками судів не можна.

Відповідно до положень ст. ст. 57, 61 СК України, ст. 52 ЦК України майно приватного підприємства не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Інший з подружжя має право тільки на частку одержаних доходів від цієї діяльності.

За положеннями ст. ст. 177 та 191 ЦК України підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства входять усі види майна, призначені до його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги.

Підприємство або його частина можуть бути об'єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів. У статтях 63, 66, 113 Господарського кодексу України також визначено, яке майно може відноситися до складу підприємства. Зокрема, майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Тобто приватне підприємство є окремим об'єктом цивільних прав і майно, що суд поділив, є власністю цього підприємства, а не спільною сумісною власністю подружжя чи спадкодавця.

Статутом ПП"Конкорд-1" ( п. 5.5 ) також визначено, що підприємство є власником належного йому майна, у чому числі й майна, переданого йому його власником.

Проте суди в порушення вимог чинного законодавства на вищезазначені норми закону уваги не звернули та безпідставно визнали право власності на частину цього майна за ОСОБА_2. як на спільне майно подружжя, а також помилково визнали об'єктом спадкування майно приватного підприємства, а не саме приватне підприємство.

Тому визнавати право власності на частину цього майна за ОСОБА_2. як спільне майно подружжя, а також за спадкоємцями як об'єкт спадщини у судів правових підстав не було.

За таких підстав рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 10 травня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 31 липня 2007 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.