Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

Приходько І.В.

Бухтіярової І.О. Веденяпіна О.А.

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17.06.2016

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2016

у справі № 821/546/16

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій, -

У квітні 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - позивач, ФО-П ОСОБА_4) звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Херсоні), в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.01.2016 № 0000761703, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 22.01.2016 № Ф-0000781703 та рішення від 22.01.2016 № 0000791703 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 17.06.2016, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2016, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення від 22.01.2016 № 0000761703, рішення від 22.01.2016 № 0000791703 про застосування штрафних санкцій та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 22.01.2016 № Ф-0000781703; вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17.06.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2016 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 09.11.2015 по 27.11.2015, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України, Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (2464-17) наказів від 23.10.2015 № 1253, від 20.11.2015 № 1517 та плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання на IV квартал 2015 рік, посадовими особами ДПІ у м. Херсоні була проведена документальна планова перевірка діяльності ФО-П ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 04.12.2015 № 1007/21-03-17-03/НОМЕР_3 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог: - підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, підпункту 164.2.6 пункту 164.2 статті 164, пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, що призвело до зміни суми чистого доходу, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб за 2014 рік на загальну суму 15 970,54 грн.; - пункту 2 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", внаслідок чого занижено суму єдиного внеску з чистого оподаткованого доходу за 2014 рік на 24 508,22 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 22.01.2016 винесено: податкове повідомлення-рішення № 0000761703, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у загальному розмірі 23 955,81 грн., з яких 15 970,54 грн. - за основним платежем та 7985,27 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Як вбачається з акту перевірки від 04.12.2015 № 1007/21-03-17-03/НОМЕР_3, підставами для донарахування позивачу зазначених податкових зобов'язань слугували твердження перевіряючих про не підтвердження реальності господарських операцій по транспортних послугах від ПП "Парамаунт-Р".

Суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пунктом 138.4 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Пунктом 138.5 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України до складу витрат не відносяться витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 02.01.2014 між позивачем та ПП "Парамаунт-Р" укладено договір № 02/01 про надання транспортних послуг, відповідно до пункту 1.1 якого останній, як перевізник приймає на себе зобов'язання щодо забезпечення доставки вантажів автомобільним транспортом по території України за заявками ФО-П ОСОБА_4 (в усній або письмовій формі) та товарно-транспортного документу.

Вказаний договір позивач уклав для виконання свої зобов'язань перед ПП "Сан-Райф", ПП "Де-Бірс" по покупці товару - борошна житнього та перед ТОВ "Миколаївський хлібзавод №1", ТОВ "Співдружність ініціативних працездатних інвалідів", ТОВ "Цар-Хлеб", ПАТ "Херсонський хлібокомбінат", яким позивач продав придбаний товар.

При цьому судами також встановлено, що фактично транспортні перевезення здійснював ФО-П ОСОБА_5, який у вищевказаних товарно-транспортних накладних вказаний водієм, з яким ПП "Парамаунт-Р" було укладено договір від 03.01.2014 № 01/01 про надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування, згідно якого ПП "Парамаунт-Р" (Експедитор) доручає, а ФО-П ОСОБА_5 (Перевізник) приймає на себе зобов'язання щодо забезпечення доставки вантажів автомобільним транспортом по території України згідно заявок Експедитора.

В матеріалах справи в повному об'ємі наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом. Зазначені документи, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 (z0168-95) , зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 (z0168-95) ) і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом - ПП "Парамаунт-Р" мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, суб'єкти господарювання ознак фіктивності на час здійснення господарських операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, що слугували підставою для визначення позивачу спірних податкових зобов'язань.

Оскільки судами встановлено невідповідність законодавству винесених відповідачем податкового повідомлення-рішення від 22.01.2016 № 0000761703, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 22.01.2016 № Ф-0000781703 та рішення від 22.01.2016 № 0000791703 про застосування штрафних санкцій, вимоги щодо скасування зазначених рішень податкового органу були задоволені обґрунтовано.

Відповідно до частини третьої статті - 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи наведене, постанова суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, - 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області - відхилити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17.06.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2016 у справі № 821/546/16 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.