Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області про стягнення витрат на лікування захворювання, пов`язаного з втратою професійної працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві,

У січні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області (далі - відділення Фонду) про стягнення витрат на лікування у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з втратою професійної працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Зазначав, що він у 1989 році отримав професійне захворювання внаслідок отруєння хлорбензолом. Висновком МСЕК від 21 листопада 1997 року йому встановлено третю групу інвалідності та 60 % втрати професійної працездатності, починаючи з 18 листопада 1997 року.

3 квітня 2006 року висновком МСЕК йому встановлено другу групу інвалідності та 80% втрати професійної працездатності.

Посилаючись на те, що він у період з 30 листопада 2005 року до 20 грудня 2005 року, а потім з 4 лютого 2006 року до 27 лютого 2006 року перебував на лікуванні у зв`язку з погіршенням стану здоров`я через залишкові явища перенесеного в 1989 році отруєння хлорбензолом та витратив власні кошти на лікування, просив стягнути з відповідача на його користь 3 236 грн. 79 коп. на відшкодування понесених витрат.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 16 квітня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 25 липня 2007 року, позовні вимоги ОСОБА_1задоволено. Стягнуто з відділення Фонду на користь ОСОБА_13 236 грн. 79 коп. у рахунок відшкодування понесених витрат на лікування.

У касаційній скарзі відділення Фонду просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1та покладаючи на відділення Фонду обов`язок відшкодування понесених витрат на лікування, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що відповідно до ч. 4 ст. 34 Закону України від 23 вересня 1999 року "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" Фонд соціального страхування від нещасних випадків фінансує витрати на медичну та соціальну допомогу, у тому числі на додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний, постійний сторонній догляд тощо.

Проте з такими висновками суду погодитись не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалені у справі рішення зазначеним вимогам процесуального закону не відповідають.

Судом установлено, що ОСОБА_1 у 1989 році внаслідок нещасного випадку на виробництві отримав отруєння хлорбензолом, що спричинило стійку втрату працездатності.

Висновком МСЕК від 18 листопада 1997 року йому встановлено третю групу інвалідності та 60 % утрати працездатності. З 30 листопада 2005 року по 20 грудня 2005 року, а потім з 4 лютого 2006 року по 27 лютого 2006 року позивач перебував на лікуванні у Горлівській міській лікарні № 1, на яке витратив 3 236 грн. 79 коп. 15 березня 2006 року висновком ЛЕК установлено, що погіршення здоров`я позивача є залишковим явищем перенесеного в 1989 році отруєння хлорбензолом. 3 квітня 2006 року висновком МСЕК ОСОБА_1 установлено другу групу інвалідності та 80% втрати працездатності.

Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (v0006700-92) , якщо в потерпілого у зв'язку з ушкодженням здоров'я є потреба у додаткових витратах на медичну та соціальну допомогу, що підтверджується із зазначенням їх тривалості висновком МСЕК, вони компенсуються Фондом відповідно до ч. 4 ст. 34 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"

Згідно з пп. 5, 6 Положення про порядок забезпечення потерпілих лікарськими засобами, виробами медичного призначення, постільною та натільною білизною, перуками, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27 березня 2003 року № 26, для одержання лікарських засобів, ВМП, постільної та натільної білизни, перук потерпілі подають до відділень виконавчої дирекції Фонду у районах та містах обласного значення: 1) заяву; 2) рішення МСЕК про потребу у забезпеченні лікарськими засобами, ВМП, постільною та натільною білизною, перуками; 3) перелік необхідних лікарських засобів, ВМП відповідно до висновку лікарсько-консультативної комісії, затверджений МСЕК.

Відділення виконавчої дирекції Фонду в районах та містах обласного значення протягом 10 днів з дня одержання зазначених документів, приймають рішення про проведення виплат, яке оформлюється відповідною постановою.

Вирішуючи спір, суд у порушення вимог ст.ст. 213- 215 ЦПК України на зазначені вимоги закону уваги не звернув; стягуючи з відділення Фонду на користь ОСОБА_13 236 грн. 79 коп. на відшкодування витрат на лікування, не з`ясував, чи була визначена потреба позивача в додаткових витратах на медичну допомогу та розмір цих витрат МСЕК та чи дотримана позивачем процедура забезпечення лікарськими засобами.

Апеляційний суд на зазначене також уваги не звернув, у порушення вимог ст.ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області задовольнити частково.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 16 квітня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 25 липня 2007 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.