Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, відкритого акціонерного товариства "Сведбанк", треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Петрушенко Тетяна Іванівна, ОСОБА_3, про визнання правочину недійсним за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Сведбанк" на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 вересня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 11 грудня 2008 року,

У листопаді 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з вересня 1985 року до березня 2007 року. Під час шлюбу, після смерті ОСОБА_4 22 вересня 1997 року, подружжям на підставі договору довічного утримання від 17 вересня 1997 року набуто квартиру АДРЕСА_1, яку оформлено на ім'я ОСОБА_2 18 квітня 2007 року ОСОБА_2 без його згоди уклала іпотечний договір з акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк", предметом якого була квартира, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. ОСОБА_1 просив визнати недійсним іпотечний договір № 0301/0407/88-135-2-1, укладений 18 квітня 2007 року між ОСОБА_2 та акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк".

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 вересня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 11 грудня 2008 року, позов задоволено та визнано недійсним іпотечний договір, укладений 18 квітня 2007 року між ОСОБА_2 та акціонерним комерційним банком "ТАС - Комерцбанк".

У касаційній скарзі відкрите акціонерне товариство "Сведбанк" просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій посилалися на те, що квартира АДРЕСА_1, що набута на підставі договору довічного утримання від 17 вересня 1997 року, є спільним сумісним майном подружжя, а тому для укладення іпотеченого договору була потрібна згода другого з подружжя. Оскільки іпотечний договір укладений без згоди другого з подружжя, цей договір визнано судами недійсним.

З такими висновками судів погодитись не можна.

Відповідно до ст. 425 ЦК УРСР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, за договором довічного утримання одна сторона, що є непрацездатною особою за віком або станом здоров'я (відчужувач), передає у власність другій стороні (набувачеві майна) будинок або частину його, взамін чого набувач майна зобов'язується надавати відчужувачу довічно матеріальне забезпечення в натурі у вигляді житла, харчування, догляду і необхідної допомоги.

Згідно з ч. 1 ст. 22 КпШС України, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.

Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій зазначених вимог закону не врахували, в порушення ст. ст. 212- 214 ЦПК України не з'ясували: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення сторін; чи є спірна квартира об'єктом спільної сумісної власності подружжя, нажита ними за час шлюбу; для її набуття затрачені спільні кошти та праця подружжя, що має істотне значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Сведбанк" задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 вересня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 11 грудня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.