Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, Державної податкової адміністрації в Дніпропетровській області, держави Україна в особі Головного управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області про визнання дій та рішень виконавчого комітету міської ради незаконними, визнання права власності й стягнення коштів і за позовом Державної податкової адміністрації в Дніпропетровській області до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним,

У квітні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що під час обшуку в приміщенні товариства з обмеженою відповідальністю "Поле" (далі - ТОВ "Поле") працівниками податкової міліції були вилучені 491 700 грн. і 5 120 доларів США, які належали йому на праві власності та які він зберігав у сейфі в приміщенні товариства. Про це він повідомив органи державної податкової служби під час обшуку, однак останні, не зважаючи на це, кошти йому не повернули, а направили до виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради лист про визнання цих коштів безхазяйними, який задовольнив їхнє клопотання про перерахування коштів у власність держави без передбачених на те підстав. Ці кошти не приймалися належним чином на облік, а заява про визнання їх безхазяйними подана до закінчення однорічного строку, унаслідок чого такими незаконними діями порушені його права. Позивач просив визнати дії органів Державної податкової адміністрації в Дніпропетровській області та рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради незаконними з поверненням належних йому коштів.

У липні 2005 року Державна податкова адміністрація в Дніпропетровській області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1, посилаючись на те, що між співвідповідачами укладений мнимий договір позики, оскільки на час передання коштів у позику та їх повернення співвідповідачі не мали відповідних доходів, не досягли всіх істотних умов договору, валютою цього договору визначено долари США, що в сукупності свідчить про укладення цього договору про людське око - без наміру створити правові наслідки. Просила визнати договір позики від 19 липня 2001 року недійсним через його мнимість.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 травня 2008 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконними дії управління податкової міліції Державної податкової адміністрації в Дніпропетровській області з подання до виконкому Дніпропетровської міської ради заяви від 20 травня 2002 року № 5181/10/26-8008 про визнання готівки на суму 491 700 грн. безхазяйною та заяви від 13 серпня 2002 року № 12970/10/26-8009 про визнання готівки на суму 5 120 доларів США безхазяйною.

Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 27 червня 2002 року № 1366 у частині визнання безхазяйною готівки на суму 491 700 грн. та рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 22 серпня 2002 року № 1676 у частині визнання безхазяйною готівки на суму 5 120 доларів США.

У задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права власності на 49 1700 грн. та 5 120 доларів США відмовлено.

У задоволенні позову Державної податкової адміністрації в Дніпропетровській області про визнання договору позики недійсним відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 січня 2009 року рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 травня 2008 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 та в задоволенні позову Державної податкової адміністрації в Дніпропетровській області відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення без змін рішення суду першої інстанції у зв'язку з порушенням апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо вважає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. ст. 177, 184, 192 ЦК України гроші не є індивідуально визначеною річчю, тому дії та рішення, прийняті податковими органами щодо спірної валюти, знайденої в приміщенні ТОВ "Поле", не порушували права та інтереси ОСОБА_1 До цього товариства він відношення не має.

Установлено, і цей факт не оспорюється, що сейф, в якому були знайдені спірні гроші, належить ТОВ "Поле", а не позивачу.

Належних і допустимих за законом доказів про належність спірних грошей саме ОСОБА_1 він не надав, тому апеляційний суд підставно відмовив йому в позові.

Оскільки оскаржуване рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують, касаційна скарга підлягає відхиленню із залишенням рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 січня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.