Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом державної податкової інспекції в Київському районі м. Харкова до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про відшкодування шкоди за касаційною скаргою державної податкової інспекції в Київському районі м. Харкова на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 3 вересня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 20 лютого 2008 року,

У березні 2007 року державна податкова інспекція в Київському районі м. Харкова (далі - ДПІ в Київському районі м. Харкова) звернулась до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_1, працюючи комерційним директором товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка" (далі - ТОВ "Ніка") та директором ТОВ "Сплав", за попередньою змовою з ОСОБА_2, яка працювала головним бухгалтером ТОВ "Сплав", вносили завідомо неправдиві відомості в податкову звітність зазначених підприємств, що призвело до ненадходження до бюджету податку на додану вартість у розмірі 322 353 грн. 34 коп. Постановою Київського районного суду м. Харкова від 14 липня 2005 року провадження в кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 закрито на підставі Закону України від 31 травня 2005 року "Про амністію" (2591-15) .

ДПІ в Київському районі м. Харкова просила стягнути з відповідачів солідарно на користь держави шкоду, завдану злочином, у вигляді ненадходження до бюджету податку на додану вартість у розмірі 322 353 грн. 34 коп.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 3 вересня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 20 лютого 2008 року, у задоволенні позову відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги ДПІ в Київському районі м. Харкова посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права й ставить питання про скасування судових рішень і ухвалення нового рішення.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Предметом спору є відшкодування шкоди, завданої ненадходженням до державного бюджету податків, які повинні були сплатити ТОВ "Ніка" та ТОВ "Сплав".

Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

З 1 вересня 2005 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ), який визначив повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.

Частиною 2 ст. 4 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до пп. 7, 8, 9 ч. 1 ст. 3 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана заява до адміністративного суду.

Відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Згідно із ч. 4 ст. 50 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 4 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" встановлено, що Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються Державній податковій адміністрації України. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до ст. 2 цього Закону завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Підпунктом 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, є виключно податкові органи.

Отже, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС України спір, що виник між сторонами, є публічно-правовим і вимоги позивача підлягали вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі з підстав, передбачених п. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 340 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 333, 336, 340 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційну скаргу державної податкової інспекції в Київському районі м. Харкова задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 3 вересня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 20 лютого 2008 року скасувати, провадження у справі закрити.

Ухвала оскарженню не підлягає.