Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Григор'євої Л.І.,

суддів: Барсукової В.М., Гуменюка В.І.,

Данчука В.Г., Косенка В.Й., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23 жовтня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 3 лютого 2009 року,

У квітні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2, в якому просив стягнути з відповідача на його користь завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальну шкоду в розмірі 12 733 грн. та моральну шкоду в розмірі 1 690 грн.

Зазначав, що 20 травня 2006 року о 13 годині 5 хвилин ОСОБА_2, керуючи автомобілем HYUNDAI H-200, номерний знак НОМЕР_1, і рухаючись з вул. Вокзальної на вул. Грабовецьку в м. Стриї Львівської області, не пропустив керований ним автомобіль ВАЗ-2108, номерний знак НОМЕР_2, що їхав з правого боку головної дороги, унаслідок чого відбулося зіткнення.

Постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 червня 2006 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП (80731-10) ), та притягнуто до відповідальності.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди обидва автомобілі отримали технічні пошкодження.

Посилаючись на те, що вартість відновлювального ремонту належного йому автомобіля ВАЗ-2108, номерний знак НОМЕР_2, згідно з висновком № 343 від 26 жовтня 2006 року спеціаліста експертного автотоварознавчого дослідження становить 12 733 грн., та на те, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди йому завдано моральної шкоди, позивач просив його позов задовольнити.

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23 жовтня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 3 лютого 2009 року, у позові ОСОБА_1 відмовлено.

ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23 жовтня 2008 року й ухвалу апеляційного суду Львівської області від 3 лютого 2009 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити у справі нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що 20 травня 2006 року о 13 годині 5 хвилин на перехресті вулиць Дрогобицької-Вокзальної-Грабовецької в м. Стриї Львівської області, де головна дорога змінює напрямок з вул. Вокзальної праворуч на вул. Дрогобицьку, відбулося зіткнення автомобіля HYUNDAI H-200, номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, який рухався головною дорогою по вул. Вокзальній і перетинав перехрестя з виїздом на другорядну дорогу по вул. Грабовецькій, та автомобіля ВАЗ-2108, номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1, який рухався головною дорогою по вул. Дрогобицькій. Унаслідок зіткнення обидва автомобілі пошкоджено.

Постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 червня 2006 року винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди визнано ОСОБА_2 та притягнуто його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 50 грн.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам не відповідають.

Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до положень ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно із ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що згідно з висновком судової автотехнічної експертизи № 2452 від 6 серпня 2008 року дорожньо-транспортна пригода сталася з вини обох водіїв: як ОСОБА_1 так і

ОСОБА_2, ступінь вини кожного з них можна визначити в розмірі 50 %, а розмір вартості відновлюваного ремонту обох автомобілів майже рівний.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Відповідно до положень ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Згідно із чч. 3, 4 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна із сторін має довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх висновків та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Однак на зазначені вимоги закону суд уваги не звернув; не дав належної оцінки діям ОСОБА_2 з огляду на постанову Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20 травня 2006 року; сконцентрував свою увагу виключно на висновку автотехнічної експертизи № 2452 від 6 серпня 2006 року, вважаючи, що цим висновком встановлено вину обох водіїв, хоча такий висновок згідно зі ст. 57 ЦПК є лише одним із доказів, які підлягають оцінці та дослідженню разом з іншими наявними у справі доказами.

Крім того, висновки досліджень указаної вище автотехнічної експертизи ґрунтуються виключно на припущеннях, оскільки, як зазначено в самому висновку, при встановленому комплексі вихідних даних дати відповідь на поставлені для вирішення питання не виявляється можливим.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, зокрема, твердження позивача, що на час зіткнення асфальтне покриття було мокрим, а натомість у своїй ухвалі навів дані наданої відповідачем довідки гідрологічної станції м. Стрия Львівської області № 01 від 23 січня 2009 року, про те, що в день дорожньо-транспортної пригоди, 20 травня 2006 року, на місці, де відбулося зіткнення, опади почалися через годину після наведених подій, які колегія суддів оцінює критично.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими, а тому на підставі чч. 2, 3 ст. 338 ЦПК України вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23 жовтня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 3 лютого 2009 року скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.