Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства (далі – ВАТ) "Павлоградвугілля", відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Першотравенську про перерахунок сум відшкодування шкоди у зв’язку з ушкодженням здоров’я при виконанні ним трудових обов’язків,

У травні 2002 року ОСОБА_1 звернувся із зазначеним позовом, посилаючись на те, що він перебував у трудових відносинах з шахтою "Степова" ВАТ "Павлоградвугіля", працюючи на посаді прохідника 5 розряду з повним робочим днем. 13 вересня 1994 року позивача було травмовано. Висновком МСЕК від 21 грудня 1994 року ОСОБА_1. вперше було встановлено 60 % втрати професійної працездатності. Висновком МСЕК від 25 вересня 1995 року позивачу встановлено 75 % втрати професійної працездатності у зв’язку з професійним захворюванням. Після встановлення втрати працездатності ОСОБА_1 отримував на шахті "Степова" щомісячні платежі та одноразову допомогу, виходячи із середнього заробітку відповідного працівника за попередній місяць згідно галузевої тарифної угоди. Починаючи з 23 листопада 1995 року шахта "Ім. Н.І. Сташкова", правонаступником якої є ВАТ "Павлоградвугілля" проводила виплати щомісячного страхового відшкодування у порушення вимог закону. Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив задовольнити його позовні вимоги та стягнути з ВАТ "Павлоградвугілля" 66 225 грн. 46 коп. у рахунок недонарахованих щомісячних страхових сум за період з 1 грудня 1994 року по грудень 2001 року, 6 939 грн. 57 коп. у рахунок недонарахованих одноразових виплат.

У процесі розгляду справи ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги та просив стягнути з ВАТ "Павлоградвугілля" 20 227 грн. 96 коп. у рахунок недонарахованих щомісячних страхових сум за період з 1 травня 1999 року по 1 квітня 2001 року, 6 939 грн. 42 коп. у рахунок недонарахованих одноразових виплат.

Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 7 лютого 2008 року позов задоволено частково. Стягнуто з ВАТ "Павлоградвугілля" на користь ОСОБА_1 6 939 грн. 42 коп. у рахунок не донарахованих та невиплачених сум одноразової допомоги, 20 227 грн. у рахунок не донарахованих та невиплачених щомісячних платежів за період з 1 травня 1999 року по 31 березня 2001 року. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 липня 2008 року рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 7 лютого 2008 року скасовано. У задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Пунктом 1 Указу Президента України від 9 січня 1996 року "Про додаткові заходи щодо матеріального і морального заохочення працівників вугільної промисловості" (41/96) Кабінету Міністрів України за погодженням з об'єднанням галузевих профспілок доручено, зокрема, визначити умови оплати праці, розміри тарифних ставок і схеми посадових окладів працівників вугільної промисловості та шахтного будівництва з урахуванням умов складності праці, здійснивши їх перегляд з метою збільшення у межах наявного фонду споживання; установити граничні розміри надбавок, доплат, премій і винагород для підвищення частини тарифу у середньомісячній заробітній платі працівників вугільної промисловості не менш як до 70 відсотків, маючи на увазі, що зазначені розміри можуть збільшуватись у колективних договорах підприємств за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні підприємств після сплати податків та інших платежів.

На виконання зазначеного Указу Президента та відповідно до доручення Кабінету Міністрів України від 15 січня 1996 року № 469/1 Міністр вугільної промисловості затвердив наказ від 4 березня 1996 року "Про додаткові заходи матеріального стимулювання працівників вугільної промисловості" за погодженням із співвласниками галузевих профспілок. П. 1.3 вказаного наказу працівникам роз’яснено, що збільшення тарифних ставок і окладів здійснюється з метою збільшення частки тарифів у середньомісячній заробітній платі в межах наявного фонду споживання за рахунок: вартості здешевлення харчування; зміни порядку оплати за нормативний час пересування у шахті від ствола до робочого місця і в зворотному напрямку; встановлення граничних розмірів надбавок доплат, премій та винагород. Згідно з п. 1. 4 цього наказу передбачено, що збільшення розмірів тарифних ставок слід здійснити в межах фонду споживання, визначеного у порядку, встановленому Положенням з планування та утворення фонду споживання на підприємствах вугільної промисловості, запровадженим наказом Мінвуглепрому від 29 лютого 1996 року № 70.

При цьому, у зазначеному наказі Мінвуглепрому від 4 березня 1996 року не вироблено механізм здійснення перерахунку розмірів відшкодування шкоди працівникам, і вказаний наказ не містить положення про необхідність підвищення тарифної ставки саме на коефіцієнт 2,38.

Пунктом 28 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472 (472-93-п) у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, було передбачено перелік підстав для перерахування розміру відшкодування шкоди (втраченого заробітку, витрат на соціальну і медичну допомогу) до яких віднесено: зміну ступеня втрати професійної працездатності; зміну складу сім’ї померлого; підвищення мінімального розміру заробітної плати в порядку, визначеному законодавством; підвищення тарифних ставок /окладів/ працівників госпрозрахункових підприємств а також заробітної плати відповідно до колективного договору.

Установлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із шахтою "Степова" ВАТ "Павлоградвугілля", праюючи ГРОЗ 5 розряду на шахті з повним робочим днем. Під час роботи позивач був травмований та уперше за даним трудовим каліцтвом йому було висновком МСЕК від 21 грудня 1994 року встановлено 60 % втрати працездатності, а з 25 вересня 1995 року позивачу за наслідками цієї ж травми при черговому переогляді на МСЕК установлено ще 15 % втрати працездатності.

Однак, згідно з роз’ясненнями Міністерства праці України від 13 вересня 1996 року за № 06-3138, Головної державної інспекції праці Міністерства праці України від 17 жовтня 1997 року № 02/2-4171 і доповнень до Угоди по тарифах трудових і соціальних гарантіях між Мінвуглепромом і галузевими профспілками вугільної промисловості від 18 листопада 1997 року у тих випадках, коли при черговому перерахуванні відшкодування шкоди потерпілим на виробництві при виконанні ними трудових обов’язків, пов’язаних з підвищенням тарифних ставок (посадових окладів) на підприємстві, установі організації перерахований на 100 % втрати професійної працездатності розмір відшкодування шкоди перевищує реальну заробітну плату відповідного працівника, розмір відшкодування шкоди потерпілому визначається із середньомісячної заробітної плати відповідного працівника (після проведення підвищення тарифних ставок) при умові, що він відпрацював повний календарний місяць або у перерахунку на повний календарний місяць роботи. При цьому перерахований розмір відшкодування шкоди в розрахунку на 100 % втрати професійної працездатності не повинен перевищувати реальної заробітної плати відповідного працівника за цей період, і даний середньомісячний заробіток відповідного працівника є визначальним для проведення перерахунку відшкодування втраченого заробітку.

Отже, розмір втраченого заробітку потерпілого підлягає перерахуванню, якщо відбулося реальне підвищення тарифних ставок (окладів), а перерахований розмір відшкодування шкоди в розрахунку на 100 % втрати професійної працездатності не повинен перевищувати реальної заробітної плати відповідного працівника за цей період.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що оскільки при застосуванні коефіцієнту 2, 38 при збільшенні тарифних ставок і окладів одночасно були зменшені інші складові заробітної плати без зміни загального розміру заробітної плати, у зв’язку з чим розмір середньомісячного заробітку не збільшився, то у ВАТ "Павлоградвугілля" не було підстав для перерахування розміру страхового відшкодування.

У відповідності до частини 1 статті 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або вирішені ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно статті 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом апеляційної інстанції досліджено обставини справи повно, зібраним доказам дана оцінка.

Доводи скарги висновків суду не спростовують.

Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни або скасування не встановлено.

Керуючись статтями 335- 337, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 липня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.