Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

суддів: Григор'євої Л.І.,

Балюка М.І., Барсукової В.М., -

розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права на частку в спільному майні та зобов'язання сплатити грошову компенсацію за належну частку в спільному майні, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про поділ спільного майна за касаційною скаргоюОСОБА_3 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 7 квітня 2008 року та рішення апеляційного суду Київської області від 12 листопада 2008 року,

У червні 2005 року позивачки звернулися до суду із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що за рішенням апеляційного суду Київської області від 20 січня 2004 року вони є власницями 2\3 частин будинку АДРЕСА_1. ОСОБА_3, який є їх рідним дядьком є власником 1/3 зазначеного будинку. Вказували, що площа спірного будинку виключає можливість проживання декількох сімей та, що між ними та відповідачем склалися неприязні стосунки, тому просили припинити право власності відповідача на частину цього будинку, визнати за ними право власності на 1/3 зазначеного будинку та зобов'язати їх сплатити відповідачу вартість його долі у спірному будинку в сумі 2 557 грн. з кожної.

ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив виділити його частку в натурі відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 7 квітня 2008 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 12 листопада 2008 року рішення міськрайонного суду в частині розміру грошової компенсації змінено. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію в сумі 17 907 грн. 50 коп. з кожної. В решті - рішення міськрайонного суду залишено без змін.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки доводи касаційної скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку про порушення судами норм матеріального або процесуального права, а отже, відсутні передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України підстави для скасування вказаних судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 331, 332, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 7 квітня 2008 року та рішення апеляційного суду Київської області від 12 листопада 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.