Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, - Приморська районна державна адміністрація Одеської міської ради, про визнання договору купівлі-продажу та договору дарування нежилого приміщення недійсними, визнання права власності,

У листопаді 2005 року Одеська міська рада звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 20 серпня 2003 року між головою Приморської районної державної адміністрації Одеської міської ради, який діяв від імені Одеської міської ради, та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу нежилого підвального приміщення площею 41,4 кв.м, що розташоване в будинку АДРЕСА_1. Вважає, що укладення цього договору порушує п. 30 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", відповідно до якого прийняття рішень відносно відчуження комунального майна віднесено до виключної компетенції міської ради, а такого рішення Одеська міська рада не приймала. Також просила визнати недійсним договір дарування спірного приміщення, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і ОСОБА_3, і визнати право власності на спірне нежиле підвальне приміщення.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 4 жовтня 2006 року позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежилого підвального приміщення площею 41,4 кв.м, яке складає 146/100 частин підвалу літ."А", що розташований у будинку АДРЕСА_1, укладений 22 серпня 2003 року між головою Приморської районної державної адміністрації Одеської міської ради та ОСОБА_1 Визнано недійсним договір дарування спірного нежилого підвального приміщення, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 Визнано за Одеською міською радою право власності на спірне приміщення. Зобов'язано Одеську міську раду повернути ОСОБА_1 перераховані нею кошти з оплати за договором купівлі-продажу нежилого підвального приміщення в розмірі 2 184 грн.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 14 лютого 2007 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 4 жовтня 2006 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі Одеська міська рада просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції в зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що хоча спірне підвальне приміщення на праві власності й належало Одеській міській раді, проте від її імені на підставі доручення № 94 від 10 лютого 2003 року при укладенні спірного договору купівлі-продажу діяв голова Приморської районної державної адміністрації. До продажу цього приміщення за встановленим порядком були підготовлені всі необхідні документи. Оскільки спірний договір купівлі-продажу укладений з дотриманням вимог діючого законодавства, підстави для визнання його недійсним відсутні.

Проте погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції не можна.

Так, рішенням міжвідомчої комісії Жовтневої районної державної адміністрації від 19 квітня 2001 року № 33 (а.с. 21) дозволено ОСОБА_1 здійснити викуп підвального приміщення площею 41,4 кв.м. Оціночна комісія при Жовтневій районній державній адміністрації у складі п'яти членів провела оцінку спірного підвального приміщення й визначила його ціну в розмірі 2 124 грн. 44 коп. На підставі наданих документів розпорядженням Жовтневої районної державної адміністрації від 30 квітня 2001 року № 455 "Про продаж ОСОБА_1 підвального приміщення площею 41,4 кв.м до квартири АДРЕСА_1, яка належить їй на праві приватної власності згідно з договором купівлі-продажу від 12 січня 1996 року" (а.с. 45) затверджено протокол оціночної комісії про продаж нежилого приміщення та зобов'язано ОСОБА_1 перерахувати гроші до бюджету Жовтневої районної державної адміністрації.

20 серпня 2003 року між головою Приморської районної державної адміністрації, який діяв від імені Одеської міської ради, з одного боку, та ОСОБА_1, з другого боку, укладено договір купівлі-продажу підвального приміщення площею 41,4 кв.м, яке складає 146/1000 частин підвалу літ. "А", що розташований у будинку АДРЕСА_1 (а.с. 9). Договір зареєстрований у встановленому порядку в ОМБТІ і РОН м. Одеси, на спірне приміщення видано технічний паспорт (а.с. 12,13).

Відповідно до вимог п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України"Про місцеве самоврядування в Україні" прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна віднесено до виключної компетенції міської ради.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 24 грудня 2003 року прокурором м. Одеси внесено протест на розпорядження Жовтневої районної державної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради від 30 квітня 2001 року № 455 "Про продаж ОСОБА_1 нежилого приміщення площею 41,4 кв.м до квартири АДРЕСА_1, яка належить їй на праві приватної власності, згідно з договором купівлі-продажу від 12 січня 1996 року". Підставами внесення даного протесту було те, що питання щодо відчуження комунального майна, зокрема спірного приміщення, Одеською міською радою не розглядалося. Крім того, оцінка спірного підвального приміщення, яке підлягало відчуженню, здійснена в порушення вимог Положення про механізм відчуження об'єктів комунальної власності районними адміністраціями виконавчого комітету Одеської міської ради.

20 січня 2004 року виконавчий комітет Одеської міської ради задовольнив протест та скасував зазначене розпорядження.

26 вересня 2003 року Одеською міською радою прийнято рішення № 1677 ХХІУ "Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади, що розташовані в Приморському районі м. Одеси та підлягають відчуженню у 2003 році". У цьому переліку підвальне приміщення площею 41,4 кв.м, яке продане ОСОБА_1 відсутнє, як відсутнє й рішення про відчуження відповідачці спірного підвального приміщення.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції правильно виходив із того, що договір купівлі-продажу нежилого підвального приміщення площею 41,4 кв.м, яке складає 146/1000 частин підвалу літ. "А", що розташований у будинку АДРЕСА_1, на підставі ст. 48 ЦК УРСР є недійсним та таким, що укладений з порушенням вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , оскільки безпосередньо Одеською міською радою як власником зазначеного майна рішення про його відчуження не приймалося.

Тому висновок суду апеляційної інстанції про те, що для продажу спірного приміщення достатньо було довіреності, що видана голові Приморської районної державної адміністрації, є помилковим. Поряд із виданою довіреністю повинно бути й відповідне рішення міської ради про дозвіл на продаж цього майна.

Також правильним є й висновок суду першої інстанції в частині визнання недійсним договору дарування спірного підвального приміщення, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і ОСОБА_3

За таких обставин рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням без змін рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу Одеської міської ради задовольнити.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 14 лютого 2007 року скасувати та залишити без змін рішення Приморського районного суду м. Одеси від 4 жовтня 2006 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.