Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання угоди купівлі-продажу автомобіля дійсною, визнання права власності на автомобіль та звільнення його з-під арешту за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Сумської області від 23 грудня 2008 року,

У жовтні 2008 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду із зазначеним позовом, який у процесі розгляду справи уточнили, посилаючись на те, що, перебуваючи в зареєстрованому шлюбі, за спільні кошти у квітні 2008 року придбали в ОСОБА_3 за 23 тис. грн. легковий автомобіль марки "Опель Омега", 1991 року випуску. При цьому договір купівлі-продажу вони не укладали, оформили передання автомобіля шляхом отримання довіреності на право керування легковим автомобілем із правом розпорядження ним від імені ОСОБА_3 і в його інтересах, посвідченої приватним нотаріусом 29 квітня 2008 року. У зв'язку зі скоєнням ОСОБА_3 дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої загинула людина, відносно нього було порушено кримінальну справу та з метою забезпечення цивільного позову накладено арешт на належне йому майно, у тому числі й на спірний автомобіль. Оскільки цей автомобіль був придбаний ними до скоєння відповідачем дорожньо-транспортної пригоди, позивачі просили визнати дійсним укладений 29 квітня 2008 року договір купівлі-продажу автомобіля, визнати за ними в рівних частках право власності на цей автомобіль і зняти арешт із цього транспортного засобу, накладений органами досудового слідства.

Рішенням Буринського районного суду Сумської області від 12 листопада 2008 року в позові відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 23 грудня 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 і ОСОБА_2 право власності на автомобіль "Опель Омега", 1991 року випуску, по частині за кожним. Провадження у справі в частині звільнення автомобіля з-під арешту закрито.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду в частині визнання за позивачами права власності на автомобіль і залишити в силі в цій частині рішення суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків апеляційного суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 видав нотаріально посвідчену довіреність від 29 квітня 2008 року на право керування та розпорядження належним йому автомобілем "Опель Омега", 1991 року випуску, на ім'я ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та дві розписки про те, що він отримав за проданий ОСОБА_1 автомобіль 23 тис. грн. Позивачі, отримавши автомобіль від відповідача на підставі довіреності, не вжили заходів щодо продажу транспортного засобу або переоформлення його на іншого власника в порядку, визначеному Правилами державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок (далі - Правила державної реєстрації та обліку автомобілів), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року за № 1388 (1388-98-п) , тому не набули права власності на нього.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд посилався на те, що між сторонами в простій письмовій формі було укладено договір купівлі-продажу автомобіля, тому позивачі в рівних частках набули право власності на нього.

З такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Підстави набуття права власності на майно чітко визначені цивільним законодавством. Відповідно до пп. 2, 7, 8 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів передбачено порядок набуття права власності на транспортний засіб з обов'язковою реєстрацією власником придбаного транспортного засобу на підставі документів, що підтверджують право власності.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що позивачами не дотримано встановленого порядку набуття права власності на транспортний засіб, дійшов необгрунтованих висновків про набуття ними права власності на спірний автомобіль.

Крім того, згідно з вимогами ч. 2 ст. 208 ЦПК України при закритті провадження у справі суд постановляє ухвалу, а не вирішує це питання у формі рішення.

Згідно зі ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 336, 33-9 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Сумської області від 23 грудня 2008 року скасувати, залишити в силі рішення Буринського районного суду Сумської області від 12 листопада 2008 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.