Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до державної податкової інспекції в Святошинському районі м. Києва, ОСОБА_2, Святошинської районної у м. Києві ради про визнання права власності на спадкове майно та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: Святошинська районна у м. Києві рада, дванадцята Київська державна нотаріальна контора про визнання заповіту частково недійсним і визнання права власності на спадкове майно за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27 грудня 2008 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 21 травня 2008 року,

У квітні 2005 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом, який у процесі розгляду справи уточнила, доповнила, посилаючись на те, що частина будинку належала на праві власності її бабусі - ОСОБА_3, яка заповіла все своє майно дочці - ОСОБА_4 Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 її тітка, ОСОБА_4, прийняла спадщину, звернувшись із відповідною заявою до нотаріальної контори та надавши заповіт. ОСОБА_1 проживала в спірній частині будинку з дитинства разом зі своїми батьками та бабусею - ОСОБА_3 Друга частина будинку згідно з рішенням суду належала матері відповідача - ОСОБА_5, з якою ОСОБА_3 перебувала в неприязнених стосунках. ОСОБА_3 була похилого віку, тому фактично належну їй частину будинку побудували її батьки. У зв'язку із цим ОСОБА_3 у 1956 році написала заповіт на ім'я матері позивачки - ОСОБА_6 У 1977 році ОСОБА_6 померла й ОСОБА_3 написала заповіт на іншу дочку - ОСОБА_4, оскільки не бажала, щоб належна їй частина будинку перейшла ОСОБА_5 Після смерті ОСОБА_3 із заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори звернулись троє її дітей, серед яких дочка, ОСОБА_4, була спадкоємицею за заповітом. Після смерті батьків і бабусі ОСОБА_4 стала для ОСОБА_1 самою близькою людиною, замінила їй матір, доглядала її дітей, навіть свій будинок АДРЕСА_1 заповіла її дочці - ОСОБА_7 Вони фактично проживали однією сім'єю, допомагали одна одній. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла. Оскільки спадкоємців за законом згідно з Цивільним кодексом УРСР (1540-06) (далі - ЦК УРСР (1540-06) ) у неї не було, а вона була її племінницею, тому, вважаючи, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 у вигляді частини будинку відповідно до Перехідних положень і норм Цивільного кодексу України (435-15) 2003 року (далі ЦК України (435-15) ), просила визнати за нею право на спадкове майно.

ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, який у процесі розгляду справи уточнив, указуючи на те, що спірна частина будинку належала його бабусі - ОСОБА_3 Після її смерті його матір, ОСОБА_5, прийняла спадщину, звернувшись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, і оскільки на той час вона досягла пенсійного віку, то незалежно від змісту заповіту мала право на обов'язкову частку, а тому заповіт на ім'я ОСОБА_4 повинен бути визнаний частково недійсним. Ураховуючи той факт, що ОСОБА_4 нікому не заповіла прийняту нею частину будинку АДРЕСА_2 й не мала спадкоємців за законом, згідно із чинним на той час ЦК УРСР (1540-06) він як спадкоємець першої черги після смерті своєї матері, ОСОБА_8, повинен успадкувати спірну частину цього будинку.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 27 грудня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 21 травня 2008 року, первісний і зустрічний позов задоволено частково: визнано за ОСОБА_1 право власності на 5/12 частин будинку АДРЕСА_2; визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/12 частину спірного будинку.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати зазначені судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково первісний та зустрічний позови, суди виходили з того, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 спадщину в установленому порядку прийняли ОСОБА_4 за заповітом, ОСОБА_5 і ОСОБА_9 за правом на обов'язкову частку та ОСОБА_1 у силу правил ст. ст. 529, 549 ЦК УРСР, яка фактично вступила в управління та володіння спадковим майном. ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті матері - ОСОБА_5, частка якої в спірному будинку складала 7/12 частин. Інші 5/12 частин будинку належали ОСОБА_4 Після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 спадкоємців за законом не було, до держави спадкове майно відповідно до ст. 555 ЦК УРСР не перейшло. ОСОБА_1 прийняла в спадщину 5/12 частин будинку в силу правил ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

З такими висновками суддів погодитися не можна.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (435-15) правила книги шостої цього Кодексу застосовуються також до спадщини, яка відкрилась, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Вирішуючи спір, суди зазначених вимог закону не врахували, установивши, що спадщину після смерті ОСОБА_3 на частину будинку АДРЕСА_2 в установленому порядку прийняли троє її дітей та фактично внучка - ОСОБА_1, хоча вона таких вимог до суду не заявляла; безпідставно визнали спадковими після смерті ОСОБА_4 5/12 частин будинку; необгрунтовано зазначили, що до держави спадкове майно не перейшло, і визнали за ОСОБА_1 право власності на 5/12 частин будинку.

У порушення вимог ст. ст. 212- 215 ЦПК України суди не з'ясували як вирішено питання щодо прийнятої ОСОБА_9 обов'язкової частки в спадщині ОСОБА_3

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 1 постанови від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" (v0007700-08) , відносини спадкування регулюються правилами ЦК України (435-15) , якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР (1540-06) , у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилась до набрання чинності ЦК України (435-15) і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Таким чином, висновки судів про те, що до спадщини, яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_2, після смерті ОСОБА_4, застосовуються правила ЦК України (435-15) , який набрав чинності з 1 січня 2004 року, та що до держави спадкове майно не перейшло, є помилковими.

За таких обставин колегія суддів не може визнати судові рішення законними та обгрунтованими, вони підлягають скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27 грудня 2007 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 21 травня 2008 року скасувати, справу передати до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.