Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 19 лютого 2008 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 24 червня 2008 року,

У квітні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, зазначаючи, що 20 липня 2004 року з вини відповідача сталась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), унаслідок якої було завдано шкоди його здоров'ю та пошкоджено належний йому автомобіль "Дачія".

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 17 200 грн. 16 коп., витрати на проведення експертиз у розмірі 613 грн. 30 коп., витрати на транспортні послуги евакуатора в розмірі 165 грн., витрати за зберігання автомобіля на штрафмайданчику в розмірі 142 грн. 30 коп., витрати на лікування в розмірі 1 012 грн. 68 коп. і 100 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 19 лютого 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 24 червня 2008 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1. матеріальну шкоду в розмірі 17 200 грн. 16 коп., витрати на проведення експертиз у розмірі 613 грн. 30 коп., витрати на транспортні послуги евакуатора в розмірі 165 грн., витрати за зберігання автомобіля на штрафмайданчику в розмірі 142 грн. 30 коп., витрати на лікування в розмірі 1 012 грн. 68 коп. і 20 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_2. посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права й ставить питання про скасування судових рішень і ухвалення нового рішення.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1., суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що з вини ОСОБА_2 сталась ДТП, унаслідок якої позивачу було завдано матеріальної та моральної шкоди.

Проте з такими висновками судів повністю погодитись не можна.

Судом установлено, що 20 липня 2004 року на просп. Червонозоряному в м. Києві сталась ДТП за участю автомобілів: "Фольксваген" під керуванням відповідача та "Дачія" під керуванням позивача.

Щодо вказаного факту ДТП матеріали справи містять: висновок спеціалістів із транспортно-трасологічних і автотехнічних досліджень від 28 вересня 2004 року № 5704/5775, висновок транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи від 8 листопада 2005 року № 5069/5070, акт автотехнічного дослідження від 29 листопада 2005 року № 1905/70 і висновок комплексної автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи від 27 листопада 2007 року № 379.

За змістом ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 8 "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" (v0008700-97) роз'яснено, що у випадках, коли в справі щодо одного й того ж предмета проведено декілька експертиз, у тому числі комплексну, комісійну, додаткову чи повторну, суд повинен дати оцінку кожному висновку з точки зору всебічності, повноти й об'єктивності експертного дослідження.

Частиною 7 ст. 147 ЦПК України визначено, що незгода суду з висновком експерта повинна бути мотивована в рішенні або ухвалі.

Відповідно до висновку транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи від 8 листопада 2005 року № 5069/5070 причиною виникнення даної ДТП були дії ОСОБА_2

Згідно з висновком комплексної автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи від 27 листопада 2007 року № 379 причиною виникнення ДТП були дії ОСОБА_1.

Однак суд на зазначені положення закону та обставини справи належної уваги не звернув; не дав оцінки кожному висновку експертизи з точки зору всебічності, повноти й об'єктивності експертного дослідження, зокрема, не мотивував незгоду з висновком комплексної експертизи від 27 листопада 2007 року № 379.

Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, на зазначене уваги не звернув.

За таких обставин визнати ухвалені судові рішення законними та обґрунтованими не можна, тому вони підлягають скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України (1618-15) , з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 19 лютого 2008 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 24 червня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.