Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

Приходько І.В.

Бухтіярової І.О. Веденяпіна О.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2016

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2016

у справі № 820/3193/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський електромеханічний завод"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

У червні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський електромеханічний завод" (далі - позивач, ТОВ "Харківський електромеханічний завод", ТОВ "ХЕМЗ") звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області), в якому просив суд, з урахуванням уточнених позовних вимог, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.05.2016 № 0000991400 та № 0000961400.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2016, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2016, позов задоволено: скасовано податкові - повідомлення рішення від 30.05.2016 № 0000991400 та від 30.05.2016 № 0000961400.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2016 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач в письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 26.04.2016 по 06.05.2016 (перевірку було продовжено на два робочих дні з 05.05.2016 по 06.05.2016), на підставі наказу від 25.04.2016 № 121 та направлення на перевірку від 26.04.2016 № 76 та № 77, керуючись підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 та пунктом 200.11 статті 200 Податкового кодексу України посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ "Харківський електромеханічний завод" бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2016 року, за результатами якої складено акт від 16.05.2016 № 745/20-34-14-00/38280196 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог: підпункту "б" пункту 187.1 статті 187, пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість за лютий 2016 року на суму 31 705 грн.; підпункту "б" пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2016 року на суму 278 664 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 30.05.2016 р. прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000961400, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 278 664 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 69 666 грн.; № 0000991400, відповідно до якого позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 31 705 грн.

Підставоюдля встановлення порушень вимог абзацу "б" пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України ТОВ "ХЕМЗ" є твердження відповідача про те, що позивачем не було складено податкову накладну з умовним продажем на різницю між цінами придбання та реалізації, що призвело до заниження податкового зобов'язання податку з ПДВ за липень 2015 року на суму 8 648,52 грн.

Крім того, на думку відповідача, встановлено наявність правових відносин з пов'язаними особами, між позивачем та ДП "Харківський електромеханічний завод" (далі - ДП "ХЕМЗ"), ТОВ "Харківський електромеханічний завод" та ТОВ "Атомелектроприбор", в результаті чого одна фізична особа здійснювала практичний контроль за бізнес - рішеннями іншої юридичної особи та/або що та сама фізична або юридична особа здійснювала практичний контроль бізнес-рішеннями кожної юридичної особи, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам між ТОВ "ХЕМЗ" та ДП "ХЕМЗ" червні 2015 року у розмірі 281 431,68 грн., в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування у лютому 2016 року на суму 278 664 грн.

Крім того, відповідач вважає, що позивачем було порушено норми пункту 198.1 статті 198, абзацу "б" пункту 200.4 статті 204 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам між ТОВ "ХЕМЗ" та ТОВ ТД "СКБ Електрощит" у червні 2015 року у розмірі 20 288,78 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходили з наступних мотивів.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

В силу пункту 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. " г" п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до положень підпунктів 198.1 - 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно із пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстрочення або відстрочення відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до абзацу "б" пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ "Харківський електромеханічний завод" (покупець) та ТОВ "ТД "СКБ Електрощит" (постачальник), укладено договір поставки від 05.05.2014 № 05/05/2014, разом з додатковою угодою. Згідно вказаного договору поставки - постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити його на умовах даного договору.

На підтвердження виконання умов вказаного договору поставки позивачем до матеріалів справи надано специфікації, податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, оборотно-сальдові відомості по рахунку 63, рахунки - фактури.

Суд зазначає, що придбані товари були використанні у власній господарській діяльності шляхом реалізації ДП "Харківський електромеханічний завод", що підтверджується відповідним договором поставки від 22.05.2014 № 15, специфікаціями, видатковими накладними, податковими накладними, актом звірки.

Крім того, реалізований товар ДП "Харківський електромеханічний завод" був використаний останнім, як сировина для виробництва продукції, що фактично була виготовлена для поставки ТОВ "Харківський електромеханічний завод".

Між ДП "Харківський електромеханічний завод" (постачальник) та ТОВ "Харківський електромеханічний завод" (покупець), укладено договір поставки від 27.01.2015 № 133. Згідно вказаного договору поставки - постачальник бере на себе обов'язок виготовити та поставити продукцію покупцю, а покупець - прийняти продукцію та оплатити постачальнику її вартість у термін та в порядку, передбачений даним договором. Також підпунктом 2.2 зазначеного договору поставки визначено, що загальна сума договору з урахуванням витрат, пов'язаної з відвантаженням продукції складається із суми всіх специфікацій, які є невід'ємною частиною договору.

На виконання умов зазначеного договору поставки ТОВ "Харківський електромеханічний завод" прийняло товар - контактори електромагнітні, вимикачі автоматичні, кришка для вимикачів, корпус для вимикачів, що підтверджується специфікаціями та видатковими накладними, сплативши його вартість, що підтверджується платіжними дорученнями, погодженням щодо зарахування зустрічної однорідної вимоги, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 63, а ДП "Харківський електромеханічний завод" виписало податкові накладні.

При цьому, судами встановлено, що фактично переміщення придбаного товару не відбулося, оскільки ТОВ "Харківський електромеханічний завод" орендує приміщення за адресою: м. Харків, пр. Московський, 199, що є фактичною адресою ДП "Харківський електромеханічний завод", що підтверджується відповідним договором про найм приміщення, додатковими угодами, актами приймання - передачі приміщення.

На підтвердження використання придбаних ТМЦ у ДП "Харківський електромеханічний завод" у власній господарській діяльності шляхом подальшої реалізації на експорт позивачем до матеріалів справи надано відповідний контракт від 26.01.2015 № 03/15, укладений з ТОВ "Атомелектроприбор", специфікації, видаткові накладні, довіреності на відпуск товару, вантажно - митну накладну, відвантажувальні специфікації, міжнародну товарно - транспортну накладну, платіжні доручення.

Також судами встановлено, що між ДП "Харківський електромеханічний завод" (виконавець) та ТОВ "Харківський електромеханічний завод" (замовник), укладено договір на обслуговування телефонних мереж від 01.01.2015 № 3, разом з додатком № 1. Відповідно до вказаного договору - виконавець забезпечує обслуговування по заводським телефонних мережах номерів "Укртелеком" та "Київстар" замовника.

На підтвердження реальності виконаних робіт щодо обслуговування телефонних мереж, отримання та їх сплати позивачем до матеріалів справи надано акт приймання передачі робіт на обслуговування телефонних мереж, погодження щодо зарахування зустрічної однорідної вимоги, податкову накладну, оборотно - сальдові відомості по рахунку 63.

Крім того, між ДП "Харківський електромеханічний завод" (виконавець) та ТОВ "Харківський електромеханічний завод" (замовник), укладено договір про забезпечення пропускного режиму від 01.01.2015 № 4. Згідно вказаного договору - замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язок з оформлення пропусків особам та автотранспорту за заявкою замовника; здійснення пропускного режим, облік ввезених та вивезених товарно-матеріальних цінностей.

На підтвердження реальності виконаних робіт щодо забезпечення пропускного режиму, отримання та їх слати позивачем до матеріалів справи надано актом приймання - передачі отриманих послуг, податкову накладну, оборотно-сальдові відомості по рахунку 63, погодження щодо зарахування зустрічної однорідної вимоги.

Придбані послуги щодо забезпечення пропускного режиму, а також щодо обслуговування телефонних мереж були використані у власній господарській діяльності для забезпечення організації умов праці для працівників та відповідного контролю за переміщення придбаних товарів та роботи працівників.

Податкові накладні, виписані ДП "Харківський електромеханічний завод" та ТОВ "ТД "СКБ Електрощит", відповідають вимогам статті 201 Податкового кодексу України.

Сума податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "ТД "СКБ Електрощит" в розмірі 20 288, 78 грн. та з ДП "Харківський електромеханічний завод" в розмірі 281 431,68 грн. включені до складу податкового кредиту та відображені в декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року, а також суми бюджетного відшкодування в розмірі 278664 грн., що відображено у відповідній заяві про повернення суми бюджетного відшкодування за лютий 2015 року, поданих до податкового органу.

Таким чином, ДП "Харківський електромеханічний завод" та ТОВ "ТД "СКБ Електрощит" - виконали свої зобов'язання за вказаними вище договорами, а ТОВ "Харківський електромеханічний завод" прийняло роботи, ТМЦ та послуги за цими договорами, які відображені у податковому та бухгалтерському обліку позивача.

Отже, в матеріалах справи в повному об'ємі наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом. Зазначені документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 (z0168-95) , зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 (z0168-95) ) і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Відтак, висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з вказаним контрагентом за період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

Крім того, абзацом "б" пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше - дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Так, згідно з частинами першою, другою пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у спірних правовідносинах товар реалізовувався на експорт та відповідно ціна товару визначалася виходячи з співвідношення української гривні та долару США. Співвідношення вказаних валют при придбані товару різнилася з співвідношенням на час реалізації на експорт придбаного товару, а саме: на час придбання товару вартість 1 долару США була нижчою, ніж при реалізації товару на експорт товару. З огляду на викладене, вартість товару при придбанні та реалізації дорівнювала.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що до бази оподаткування усієї операції застосовується єдина ставка ПДВ, яка визначається в залежності від виду господарської операції. Зокрема, для оподаткування операцій з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту застосовується нульова ставка податку (підпункт "а" підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України) незалежно від співвідношення ціни придбання товару та фактичної ціни його реалізації на експорт. А відтак, твердження податкового органу про необхідність застосування для позивача ставки 20% за оподатковуваними операціями є хибними, оскільки увесь товар, який приймав участь у операції, було вивезено за межі митної території України, про що є відмітка у митній декларації. Жодної операції з постачання товару на митній території України у даному випадку не відбувалося.

Відповідно до частини третьої статті - 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, постанова суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, - 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2016 у справі № 820/3193/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.