Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Іжівської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області, Сторожинецького районного відділу земельних ресурсів, третя особа – ОСОБА_1, про скасування державного акту на право приватної власності на землю та повернення земельної ділянки у користування,

У лютому 2008 року ОСОБА_2 звернувся із зазначеним позовом, посилаючись на те, що рішенням Іжівської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області № 15 від 13 березня 1992 року йому надано земельну ділянку площею 0, 50 га під город. Рішенням Іжівської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області від 23 лютого 1994 року позивачу передано у приватну власність земельну ділянку площею 0, 50 га для ведення підсобного господарства. Земельною ділянкою ОСОБА_2 користується безперервно. Однак, у січні 2008 року позивач дізнався, що на земельну ділянку, яка знаходиться у його користуванні, 22 листопада 2007 року видано державний акт на право власності на землю на ім’я ОСОБА_1 Ураховуючи викладене, ОСОБА_2 просив задовольнити його позовні вимоги та визнати недійсним державний акт на право власності на землю від 22 листопада 2007 року та повернути земельну ділянку у його постійне користування.

Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 13 червня 2008 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 3 вересня 2008 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що суду не представлено доказів, які б підтвердили незаконність оспорюваного позивачем державного акту на право власності на землю.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються яке на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 214 ЦПК України).

Установлено, що рішенням Іжівської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області № 15 від 13 березня 1992 року ОСОБА_2 надано земельну ділянку площею 0, 50 га для ведення городництва.

Рішенням Іжівської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області № 2 від 23 лютого 1994 року ОСОБА_2 надано у приватну власність для ведення особистого підсобного господарства земельну ділянку площею 0, 50 га.

Зазначені рішення залишаються в силі, ніким не скасовані.

Однак, розглядаючи спір, суд не звернув уваги на ці рішення і не надав оцінки зазначеним обставинам.

Крім того, установлено, що ОСОБА_2 належить на праві власності земельна ділянка площею 0, 50 га на підставі рішення Іжівської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області № 2 від 23 лютого 1994 року. ОСОБА_1 належить на праві власності земельна ділянка площею 0, 3475 га на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку.

Суду необхідно з’ясувати місце розташування цих земельних ділянок, та вияснити чи дійсно вони накладаються одна на одну.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка належала ОСОБА_3, яка є матір’ю позивача та третьої особи. ОСОБА_3 відмовилася від земельної ділянки на користь ОСОБА_1, унаслідок чого земельну ділянку передали у власність ОСОБА_1 та видали Державний акт на право власності на земельну ділянку.

Однак, в матеріалах справи відсутні будь – які документи, які б свідчили про правомірність користування ОСОБА_3 спірною земельною ділянкою.

Отже, судом не вияснено правове становище спірної земельної ділянки, не повно з’ясовані обставини справи та не надано їм оцінки.

З’ясування цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Апеляційний суд на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права уваги не звернув і помилково залишив рішення суду без змін.

Оскільки порушення норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 13 червня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 3 вересня 2008 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду іншим суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.