Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до виконкому Івано – Франківської міської ради, Івано – Франківської міської ради, Івано – Франківського міського відділу земельних ресурсів, Управління архітектури і містобудування, ОСОБА_2 ОСОБА_3 про передачу у власність земельних ділянок та видачу Державного акту на право власності на земельні ділянки,

У вересні 2006 року ОСОБА_1. звернувся із зазначеним позовом, посилаючись на те, що він є власником будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 14 грудня 1999 року. Цей будинок розташований на земельній ділянці для будівництва та обслуговування будинку і господарських споруд площею 0, 0952 га. Крім цього, позивач користується земельною ділянкою для ведення особистого селянського господарства у розмірі 0, 065 га, яка розташована поряд із будинком АДРЕСА_1. У 2005 році ОСОБА_1. звернувся до органу місцевого самоврядування з метою приватизації цих земельних ділянок. Однак, орган місцевого самоврядування залишив його звернення без задоволення, посилаючись на те, що передача цих земельних ділянок у власність можлива лише в разі внесення змін у план пропонованих меж з врахуванням облаштування заїзду до земельної ділянки суміжного землекористувача – ОСОБА_2 На думку позивача така відмова органу самоврядування є незаконною. Ураховуючи викладене, ОСОБА_1. просив задовольнити його позовні вимоги.

Рішенням Івано – Франківського міського суду Івано – Франківської області від 10 квітня 2008 року позов задоволено. Зобов’язано Івано-Франківську міську раду передати у власність ОСОБА_1. земельну ділянку площею 0,0952 га., для будівництва і обслуговування будинку та господарських споруд, а також земельну ділянку площею 0,0657 га. для ведення особистого селянського господарства. Зобов’язано Івано-Франківську міську раду видати ОСОБА_1. державні акти про право власності на земельну ділянку площею 0,0952 га., для будівництва і обслуговування будинку та господарських споруд, а також земельну ділянку площею 0,0657 га. для ведення особистого селянського господарства.

Ухвалою апеляційного суду Івано – Франківської області від 18 червня 2008 року рішення Івано – Франківського міського суду Івано – Франківської області від 10 квітня 2008 року скасовано. Провадження у справі закрито.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що спірні правовідносини є публічно – правовими, а тому повинні розглядатися у порядку адміністративного судочинства.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Відповідно до статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно – правових актів чи правових актів індивідуальної дії) дій чи бездіяльності.

Установлено, що ОСОБА_1. користувався земельною ділянкою і будівля належала йому, тому він звернувся із позовом про зобов’язання суб’єктів владних повноважень, виконком Івано – Франківської міської ради та Івано – Франківську міську раду, передати йому у власність земельні ділянки та видати на них Державні акти про право власності на земельну ділянку.

Отже, предметом спору є право користування земельними ділянками.

Статтею 15 ЦПК України передбачено, що у порядку цивільного судочинства розглядаються справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Оскільки між сторонами виник спір про право, то вирішення такого спору провадиться на підставі норм цивільного судочинства.

Порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення справи і ці порушення допущені судом апеляційної інстанції при розгляді справи, ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Івано – Франківської області від 18 червня 2008 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для розгляду іншим складом суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.