Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до дочірнього автосервісного підприємства "Кременчукавтосервіс" про стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди,

У листопаді 1999 року ОСОБА_1 звернулася із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 1 червня 1995 року по 4 січня 1999 року вона працювала на посаді інженера – експерта, з якої звільнилася за власним бажанням за статтею 38 КЗпП України. Однією з підстав звільнення було те, що з квітня 1998 року відповідач припинив виплату заробітної плати, а станом на 14 січня 1999 року – заборгував невиплачену заробітну плату за дев’ять місяців. Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила задовольнити її позовні вимоги та стягнути з відповідача на її користь 1 376 грн. 30 коп. у рахунок виплати заборгованості по заробітній платі, 230 грн. 23 коп. у рахунок сплати компенсації від інфляції, 3 910 грн. 46 коп. у рахунок виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 18 травня 2006 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 5 361 грн. 87 коп. заборгованість по заробітній платі з урахуванням компенсації за затримку виплати та індексу інфляції станом на вересень 2004 року, 4 479 грн. 56 коп. компенсацію за невиплату заробітної плати, 44 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, 250 грн. витрати за проведення судово-бухгалтерської експертизи та 990 грн. 45 коп. витрати за проведення судово-психологічної експертизи. В іншій частині позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 27 травня 2008 року рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 18 травня 2006 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Усім суб’єктам правовідносин, відповідно до статті 6 Закону України "Про судоустрій України", гарантується захист їх прав, свобод і законних інтересів незалежним та неупередженим судом.

Кожен має право на справедливий суд, тобто на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Частиною першою статті 233 КЗпП України (в редакції 1999 року) із заявою про вирішення трудового спору працівник може звернутися до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до статті 73 ЦПК України суд поновлює або продовжує строк, встановлений, відповідно, законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.

Зробити висновок про поважність або неповажність причин пропуску строку можливо лише з урахуванням всіх обставин справи.

Установлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом своїх прав з пропуском тримісячного строку для звернення особи за захистом порушеного права, передбаченого частиною першої статті 233 КЗпП України, в редакції яка діяла на момент звернення заявниці до суду.

Однак, у позовній заяві позивачка просила поновити їй строк для звернення до суду за захистом своїх прав, зазначаючи причини пропуску цього строку.

Відмовляючи у задоволенні позову з підстав неповажності причин пропуску строку на звернення до суду, суд апеляційної інстанції, майже через дев’ять років після подання позову, у порушення вимог норм чинного законодавства, не знайшов підстав для поновлення пропущеного строку.

Судом апеляційної інстанції порушені норми процесуального права та позбавлено позивачку права на захист своїх прав.

За таких обставин, вважати рішення суду апеляційної інстанції обґрунтованим немає підстав.

Оскільки порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення справи і ці порушення допущені судом апеляційної інстанції при розгляді справи, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Полтавської області від 27 травня 2008 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для розгляду іншим складом суду.

Ухвала оскарженню не підлягає .