Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 10 квітня 2008 року та рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 18 серпня 2008 року,

У січні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Зазначав, що 27 вересня 2007 року з вини відповідачки, яка керувала автомобілем "Тойота", сталася дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої було пошкоджено його автомобіль ВАЗ-2102, збитки на ремонт якого становлять 2 707 грн. 23 коп., та витрати, пов'язані з проведенням автотехнічного дослідження, - 350 грн., а всього завдано матеріальної шкоди на 3 057 грн. 23 коп.

Позивач просив також стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди 1 тис. грн.

Рішенням Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 10 квітня 2008 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 18 серпня 2008 року зазначене рішення суду скасовано й ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково: стягнуто із ОСОБА_2 на користь позивача суму франшизи в розмірі 510 грн., у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалені у справі судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди та витрат на проведення автотехнічного дослідження скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити зазначені позовні вимоги. У решті - судові рішення не оскаржуються.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позов ОСОБА_1, апеляційний суд виходив із того, що страхова група "ТАС" виплатила позивачу страхове відшкодування в розмірі 2 197 грн. 23 коп., при цьому загальна сума матеріальної шкоди, спричиненої позивачу складає 2 707 грн. 23 коп., а тому відповідно до вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) ОСОБА_2 повинна відшкодувати позивачеві суму франшизи в розмірі 510 грн.; вимоги про відшкодування витрат на проведення автотехнічного дослідження не підлягають задоволенню, оскільки такі витрати відповідно до ст. 79 ЦПК України не є судовими витратами; також не підлягають задоволенню вимоги про відшкодування моральної шкоди, оскільки ОСОБА_1 не надано відповідних доказів спричинення йому моральної шкоди у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою.

Проте з таким висновком апеляційного суду повністю погодитися не можна.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає між іншим у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_1 посилався на те, що він є людиною похилого віку, його єдиний дохід пенсія, розмір якої мінімальний, а тому спричинена йому матеріальна шкода є значною; відповідачка ж не тільки відмовилася відшкодувати таку шкоду, але й не повідомила про те, що її цивільна відповідальність застрахована; крім того, вісім місяців уникала зустрічі з ним, що призвело до душевних страждань та погіршення його здоров'я.

Апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 301- 304 ЦПК України на зазначені вимоги закону уваги не звернув, належним чином не перевірив доводів позивача, не вмотивував висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди з урахуванням доведеності вини відповідачки.

Крім того, відповідно до ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Звертаючись до суду з вищезазначеним позовом, ОСОБА_1 зазначав, що розмір матеріальної шкоди встановлено відповідно до висновку автотехнічного дослідження. Шкодою для нього є і витрати на проведення такого дослідження, які складають 350 грн. і які позивач також просив йому відшкодувати.

Проте відмовляючи в задоволенні цих вимог ОСОБА_1 з тих підстав, що такі витрати не є судовими, апеляційний суд належним чином не з'ясував підстав таких вимог позивача.

За таких обставин рішення апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди та витрат на проведення автотехнічного дослідження підлягає скасуванню як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а справа в цій частині - направленню на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 18 серпня 2008 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди та витрат на проведення автотехнічного дослідження скасувати, справу в цій частині передати на новий апеляційний розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.