Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, закритого акціонерного товариства комерційного банку (далі – ЗАТ КБ) "ПриватБанк", треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) "Охоронний центр "Вікінг", ОСОБА_4, приватне підприємство (далі – ПП) "Багратіон", про стягнення збитків та відшкодування моральної шкоди,

У серпні 2006 року ОСОБА_1 звернувся із зазначеним позовом, посилаючись на те, що на підставі наказу директора радгоспу – технікуму ім. А.С. Макаренка № 210 від 12 листопада 1992 року йому надана службова квартира у АДРЕСА_1. У цій квартирі позивач проживав до 15 січня 2003 року. На підставі наказу КСП ім. А.С. Макаренка № 15 від 15 лютого 2003 року позивача разом з родиною виселено із будинку, та надано ордер для проживання у ньому ОСОБА_2 та членам його сім’ї. ОСОБА_2 у порушення житлового законодавства самовільно змінив цільове призначення спірного будинку шляхом перетворення його у розплідник для вирощування цуценят та доведення до антисанітарного стану та непридатності для проживання. Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 31 березня 2006 року та ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 4 липня 2006 року відновлено права ОСОБА_1 на спірний будинок і останнього було вселено у будинок. Однак у будинку не можна проживати, оскільки попередніми користувачами будинок приведено у непридатний стан. Для проживання у будинку необхідно провести капітальний ремонт. Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив задовольнити його позовні вимоги та стягнути з відповідачів 45 638 грн. у рахунок проведення ремонту у будинку, 34 530 грн. у рахунок відшкодування коштів за оренду житла та 50 тис. грн. у рахунок стягнення моральної шкоди.

У процесі розгляду справи ОСОБА_1 відмовився від позовних вимог про стягнення з відповідачів моральної шкоди, ця відмова прийнята судом та провадження в цій частині позову закрито.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 22 жовтня 2007 року у задоволені позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 25 лютого 2008 року рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 22 жовтня 2007 року скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто із ЗАТ "КБ"Приватбанк" на користь ОСОБА_1 54 749 грн. у рахунок відшкодування спричиненої шкоди. Стягнуто із ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 солідарно 22 819 грн. у рахунок відшкодування спричиненої шкоди. У решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_3 просять скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання коштів, витрачених на ремонт будинку.

Необґрунтованим є рішення в якому неправильно встановлено фактичні обставини справи, що полягає у неповному з’ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, у недоведеності обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи.

При цьому суд апеляційної інстанції наділений правом досліджувати нові докази, що породжує його право на самостійну їх оцінку та встановлення нових фактів (стаття 303 ЦПК України). Нові факти суд апеляційної інстанції вправі встановлювати як на підставі наявних у справі доказів, так і на підставі нових доказів.

Установлено, що наказом Полтавського радгосп – технікуму ім. А.С. Макаренко № 210 від 12 листопада 1992 року ОСОБА_1 виділено службову квартиру в с. Верхоли Полтавського району Полтавської області.

Рішенням виконкому Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області № 43 від 19 травня 1999 року ОСОБА_1 дозволено зареєструвати проведену збудову 2-ох поверхового жилого будинку до існуючої частини жилого будинку, яка належить навчально - дослідному господарству ім. А.С. Макаренко, присвоївши адресу будинку ОСОБА_1 – АДРЕСА_2, а частині, яка належить навчально – АДРЕСА_1.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 31 березня 2006 року ОСОБА_1 вселено у АДРЕСА_1

Відповідно до частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Зазначена норма закріплює таке право за власником незалежно від того, якими діями було заподіяно шкоду його праву власності, та які способи захисту ним застосовувалися.

Однак, судом апеляційної інстанції не встановлено, хто є власником АДРЕСА_1, а також не досліджено чи має право ОСОБА_1 на відшкодування коштів, витрачених на ремонт цього будинку, і хто їх має відшкодовувати.

Крім того, за змістом рішення суду повинно бути мотивовано із наведенням розрахунку суми, яка підлягає стягненню (стаття 316 ЦПК України).

Судом апеляційної інстанції не повно з’ясовано всі обставини у справі та не надано їм оцінки.

Вияснення цих обставин має істотне значення для правильного вирішення спору.

Оскільки порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення справи і ці порушення допущені судом апеляційної інстанції при розгляді справи, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Полтавської області від 25 лютого 2008 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для розгляду іншим складом суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.