Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 та Фонду комунального майна м. Херсона про встановлення факту шлюбних відносин, визнання права користування житловим приміщенням та визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло,

У вересні 2006 року ОСОБА_6 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_8, з яким вона протягом 10 років перебувала у фактичних шлюбних відносинах, проживали вони у квартирі АДРЕСА_1 до дня його смерті.

Після смерті ОСОБА_8 його рідні зажадали від неї звільнити квартиру, посилаючись на те, що квартира є їхньою приватною власністю.

Також зазначала, що приватизація квартири проведена з порушенням законодавства, оскільки вона як член сім’ї ОСОБА_8 згоди на приватизацію квартири не давала, свідоцтво про право власності на квартиру є недійсним.

У суді ОСОБА_6 уточнила позовні вимоги та просила встановити факт про те, що вона протягом 10 років спільно проживала з ОСОБА_8. у якості члена його сім’ї у спірній квартирі, визнати за нею право користування квартирою АДРЕСА_1 та визнати недійсним свідоцтво про право власності ОСОБА_8 на зазначену квартиру № 7915 від 11 грудня 2000 року

Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 13 червня 2007 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 6 вересня 2007 року рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 13 червня 2007 року в частині відмови ОСОБА_6 у задоволенні позовних вимог про встановлення факту шлюбних відносин, визнання права користування житловим приміщенням скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення позову. Установлено, що ОСОБА_6 і померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 перебували в сімейних відносинах з 1996 року до ІНФОРМАЦІЯ_1; визнано право ОСОБА_6 на користування квартирою АДРЕСА_1. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції у зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що факт проживання позивачки та ОСОБА_8 однією сім’єю у спірній квартирі підтверджується наданими доказами, зокрема: показаннями свідків, кредитним договором, укладеним між позивачкою та ВАТ КБ "Надра" 13 червня 2005 року, в якому своїм місцем проживання вона вказала спірну квартиру; договором-замовленням на організацію та проведення поховання ОСОБА_8, а також фотографіями. Тому позивачка відповідно до вимог ст. 64 Житлового Кодексу України (далі - ЖК України (5464-10) ) як член сім’ї власника квартири має право на користування спірним житлом.

Проте погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції не можна.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції правильно виходив із того, що позивачка відповідно до вимог ст. ст. 64, 65 ЖК України не має права на користування спірною квартирою, яка на праві власності належала ОСОБА_8 і була ним законно приватизована, оскільки в період проживання ОСОБА_6 у спірній квартирі та під час її приватизації ОСОБА_8 вона була забезпечена власним житлом - їй на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 а в м. Херсоні, в якій позивачка й була зареєстрована, що підтверджується довідкою обласного адресно-довідкового бюро при УМВС України в Херсонській області, в якій зазначено, що ОСОБА_9 з 21 березня 1998 року та до цього часу зареєстрована у квартирі, яка належить їй на праві власності. Своє право на участь у приватизації позивачка використала. Крім того, за життя ОСОБА_8 позивачка в спірній квартирі зареєстрована не була та з такою вимогою до наймача, а згодом і власника квартири не зверталася.

Таким чином, особа, яка вселилася до наймача як член сім’ї не набуває права користування займаним ним приміщенням, якщо вона зберігає за собою право користування іншим жилим приміщенням або постійне місце проживання в приватизованому нею житловому будинку.

Встановлення факту сімейних відносин, пов’язаного з визнанням права користування жилою площею окремо не встановлюється, оскільки цей факт тісно пов’язаний з підставою позову про визнання права на жилу площу (глава 6 розділу ІV ЦПК України (1618-15) ). Відмова в цій вимозі не позбавляє позивачку права на звернення до суду про встановлення факту, що має юридичне значення, якщо встановлення його не пов’язане з підставою іншої позовної вимоги.

Тому висновки суду першої інстанції про те, що права позивачки на користування житлом не порушені та вона не має права на користування спірною квартирою, є правильними.

За таких обставин рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_6 про встановлення факту шлюбних відносин та визнання за нею права користування житловим приміщенням підлягає скасуванню із залишенням без змін рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Херсонської області від 6 вересня 2007 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_6 про встановлення факту шлюбних відносин та визнання за нею права користування житловим приміщенням скасувати та залишити без змін рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 13 червня 2007 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.