ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 вересня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі :
Охрімчук Л.І., Прокопчука Ю.В., Сеніна Ю.Л.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и л а :
У січні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу, посилаючись на те, що 17 квітня 2002 року ОСОБА_2 позичив у нього 30 000 доларів США із умовою повернення зазначеної суми грошових коштів до 17 вересня 2002 року, про що видав розписку, проте відповідач такого свого обов'язку не виконав, в грудні 2002 року повернув 2 080 доларів США, з березня по вересень 2005 року ще 700 доларів США, а решту боргу не повертає.
Позивач під час розгляду справи уточнив та доповнив позов, просив стягнути з відповідача суму боргу - 144 810 грн., 70 822 грн. 20 коп. на відшкодування інфляційних збитків, 3% річних з простроченої суми в розмірі 21 267 грн. 70 коп., а також зазначав, що протиправними діями відповідача йому завдана й моральна шкода та просив стягнути 508 200 грн. на відшкодування такої шкоди.
Заочним рішенням Вишгородського районного суду від 4 листопада 2008 року позов задоволено частково, постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми, всього 269 861 грн. 96 коп., а також 1730 грн. на відшкодування судових витрат.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 31 березня 2009 року рішення суду першої інстанції змінено й постановлено стягнути з відповідача на користь позивача борг у розмірі 147 000 грн. 22 коп., в задоволенні решти позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та передати справу на новий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Доводи скарги та матеріали витребуваної справи не дають підстав для висновку, що апеляційним судом при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.
Згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині не можуть бути визнані як підстава для призначення справи до судового розгляду.
Оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права; зазначеним рішенням рішення суду першої інстанції змінено в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 332, 336 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Cудової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Апеляційного суду Київської області від 31 березня 2009 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду України: Л.І. Охрімчук Ю.В. Прокопчук Ю.Л. Сенін