Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Жайворонок Т.Є., Перепічая В.С.,

Мазурка В.А., Прокопчука Ю.В.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - житлово-будівельний кооператив "Концертний", про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 27 листопада 2007 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 31 березня 2008 року,

У грудні 2004 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - житлово-будівельний кооператив "Концертний", про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на те, що з вини відповідача в ніч з 18 на 19 вересня 2004 року була затоплена холодною водою належна їй на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1. Унаслідок залиття у квартирі пошкоджено стелю, стіни, меблі та інше майно. Вона зверталася до відповідача з проханням добровільно відшкодувати завдану шкоду, однак він відмовився.

У зв'язку із цим ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 7 204 грн. 40 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 3 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

У процесі розгляду справи позивачка уточнила свої вимоги й просила стягнути з відповідача 8 679 грн. 40 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, 7 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди та 2 750 грн. витрат на правову допомогу.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 27 листопада 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 31 березня 2008 року, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивачки 6 516 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, 1 тис. грн. моральної шкоди та витрати на правову допомогу в сумі 2 тис. грн.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд погодився з висновком районного суду про те, що внаслідок залиття належної позивачці квартири з вини відповідача їй була завдана матеріальна та моральна шкода. У цій частині рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Разом з тим апеляційний суд у порушення вищезазначеної норми не взяв до уваги доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі (а.с. 285), у частині стягнення з нього витрат на правову допомогу.

Відповідно до ст. ст. 82, 88 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 79 ЦПК України до судових витрат серед іншого належать і витрати на правову допомогу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 (590-2006-п) "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави", відповідно до ст. ст. 84-88 і п. 2 розділу ХI "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , ст. ст. 90-95 і п. 2 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) затверджено граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом справ. Згідно із цією постановою, граничний розмір витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення у цивільній справі, у випадку, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не повинен перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув і не з'ясував, чи були підстави для присудження з відповідача компенсації понесених позивачем витрат на правову допомогу, а якщо так, то який граничний розмір такої компенсації.

Таким чином, у частині стягнення з відповідача на користь позивачки компенсації понесених нею витрат на правову допомогу суд допустив порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. і відповідно до ст. 342 ЦПК України є підставою для скасування ухвали з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У решті - судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів у цій частині не спростовують, тому касаційну скаргу в цій частині слід відхилити.

Керуючись ст. ст. 337, 342 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 31 березня 2008 року скасувати в частині залишення без змін рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 тис. грн. понесених нею витрат на правову допомогу, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У решті - судові рішення залишити без змін.