Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Сеніна Ю.Л.,

суддів: Барсукової В.М., Григор'євої Л.І.,

Гуменюка В.І., Охрімчук Л.І.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація, про поділ будинку та земельної ділянки,

У січні 2005 року ОСОБА_1 у власних інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2, ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на частину самочинно збудованого будинку, поділ будинку та земельної ділянки та поділ спільного майна подружжя, посилаючись на те, що під час перебування в шлюбі з відповідачем вони самочинно збудували будинок по АДРЕСА_1, придбали інше майно, однак добровільно поділити майно не можуть.

Згодом ОСОБА_2 досягнув повноліття й самостійно пред'явив позов про визнання за ним права власності на частину будинку та його поділ.

У свою чергу ОСОБА_3 пред'явив зустрічний позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно та поділ спільного майна подружжя.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 22 червня 2007 року позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про поділ будинку й земельної ділянки виділено в окреме провадження.

Під час розгляду справи ОСОБА_1, ОСОБА_2 спільно пред'явили позов до ОСОБА_3, ОСОБА_4, зазначали, що їм та ОСОБА_3 на праві спільної власності в рівних частках належить земельна ділянка площею 0,0514 га по АДРЕСА_1 та господарські споруди, ОСОБА_1 є власником 47/100 частин будинку АДРЕСА_1, ОСОБА_2 - власником 6/100 частин цього будинку, ОСОБА_3 - власником 27/100 його частин, а дружині ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на праві власності належить 1/5 частина зазначеного будинку, й вони бажають поділити земельну ділянку і будинок у натурі та спільно виділити їх частки в будинку з урахуванням того, що частка ОСОБА_1 у спільному майні має бути збільшена на підставі частини третьої статті 70 СК України.

Позивачі просили поділити в натурі з виділенням конкретних приміщень між ними та відповідачами будинок АДРЕСА_1, підсобні будівлі та земельну ділянку відповідно до варіанту № 1 висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1502/1503/1504 від 26 травня 2008 року й виділити їм у власність 58/100 частин будинку, відповідачам - 42/100 його частини, а також виділити їм у власність відповідні частини земельної ділянки та відшкодувати судові витрати.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2008 року позов задоволено, постановлено поділити між сторонами в натурі будинок АДРЕСА_1, підсобні будівлі й земельну ділянку відповідно до варіанту № 1 висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1502/1503/1504 від 26 травня 2008 року, виділити у власність ОСОБА_1, ОСОБА_2 58/100 частин будинку, у власність відповідачів - 42/100 частини будинку, а також поділити земельну ділянку з визначенням конкретних меж, виділити позивачам у спільну власність земельну ділянку площею 226,7 кв.м., у власність ОСОБА_3 - ділянку площею 113,3 кв.м., земельну ділянку площею 174 кв. м. виділити в їх загальне користування, постановлено також стягнути з відповідачів солідарно на користь ОСОБА_2 439 грн. судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 22 січня 2009 року рішення суду першої інстанції змінено, постановлено виключити з його мотивувальної частини посилання на статтю 70 СК України, доповнити резолютивну частину рішення суду першої інстанції й стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 10 821 грн. грошової компенсації за зменшення його частки у власності на будинок у зв'язку з поділом; в решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судами установлено, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 площею 0,0514 га на праві спільної власності належить ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, на зазначеній ділянці зведений будинок, який на праві спільної часткової власності належить сторонам, а саме ОСОБА_1 є власником 47/100 частин будинку, ОСОБА_2 - власником 6/100 його частин, ОСОБА_3 на праві власності належить 27/100 частин будинку, ОСОБА_4 - 1/5 його частина.

Також суд у рішенні зазначив, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві власності кожному належить по 1/3 частині господарський споруд, а саме гаражу літ. "Б" та вбиральні літ. "В" по АДРЕСА_1

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що за правилами статті 364 ЦК України позивачі мають право на виділ у натурі їх частки із спільного майна, яка сумарно для них становить 53/100 частини будинку, та на поділ спільної земельної ділянки, й такий поділ слід провести відповідно до варіанту № 1 висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1502/1503/1504 від 26 травня 2008 року, за яким у власність ОСОБА_1, ОСОБА_2 передається 58/100 частин будинку, у власність відповідачів - 42/100 частини; збільшення частки ОСОБА_1 у праві власності на будинок суд мотивував застосуванням статті 70 СК України.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про поділ будинку та земельної ділянки й змінив рішення цього суду лише частково, зазначивши, що в результаті поділу будинку частка ОСОБА_3 зменшується, та постановив виключити з мотивувальної частини рішення суду посилання на статтю 70 СК України та в зв'язку з цим стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 10 821 грн. грошової компенсації за зменшення його частки у власності на будинок.

Проте з такими висновками судів погодитися не можна.

Відповідно до частини першої статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно частини третьої статті 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Статтею 364 ЦК України передбачене право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Відповідно до положень статті 367 ЦК України співвласники мають право поділити майно, що є у спільній частковій власності.

При поділі будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.

Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з врахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною у зв'язку з цим ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась.

Висновком судової будівельно-технічної експертизи № 1502/1503/1504 від 26 травня 2008 року, проведеної на підставі ухвали суду, надано два варіанти поділу будинку з урахуванням одночасно поділу господарських будівель і споруд, зведених на земельній ділянці, на дві частини із урахуванням того, що частка позивачів становить 53/100 частини будинку, а частка відповідачів - 47/100.

Згідно варіанту № 1 цього висновку виділені приміщення в будинку, господарські будівлі й споруди в арифметичних частках становлять 58/100 частин для однієї сторони та 42/100 частини для іншої сторони, різниця у вартості часток складає 10 821 грн., а згідно варіанту № 2 висновку експерта виділені приміщення та споруди в арифметичних частках становлять 53/100 частини для однієї сторони та 47/100 частин для іншої сторони з різницею у вартості часток 691 грн.

Позивачі наполягали на поділі будинку згідно варіанту № 1 висновку судової будівельно-технічної експертизи з виділенням їм у натурі приміщень у будинку та господарських будівель і споруд, які в цілому становлять 58/100 частин будинку, при цьому посилалися лише на те, що частка ОСОБА_1 при поділі будинку в натурі має бути збільшена на 10 821 грн. з огляду на положення статті 70 СК України.

Заперечуючи проти позову, відповідачі зазначали про безпідставність застосування статті 70 СК України, оскільки позовні вимоги не стосуються поділу спільного майна подружжя, та просили провести поділ будинку за варіантом № 2 висновку судової будівельно-технічної експертизи, посилаючись на те, що поділ саме за таким варіантом у повному обсязі відповідає розмірам часток сторін у праві спільної власності на будинок - 53/100 для позивачів та 47/100 для відповідачів, а відхилення від вартості часток є незначним й складає лише 691 грн.

Суд у порушення вимог статей 214, 215 ЦПК України на зазначене уваги не звернув, доводів сторін належним чином не перевірив, у достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин і безпідставно застосував положення статті 70 СК України при тому, що спір між сторонами, зокрема й ОСОБА_1 та ОСОБА_3, не стосується поділу спільного майна подружжя.

Також за загальним правилом та з огляду на положення статті 381 ЦК України різні господарсько-побутові споруди є підсобними будівлями і складають із будинком одне ціле.

Ухвалюючи рішення, суд зазначив, що сторони є співвласниками будинку по АДРЕСА_1, до якого одночасно як одне ціле входить ґанок, замощення, ворота, огорожа, свердловина та погріб, а гараж літ. "Б" належить на праві власності по 1/3 частині лише ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, однак таких обставин у достатньому обсязі не з'ясував і не перевірив чи є гараж самостійним об'єктом нерухомості, право власності на який окремо зареєстроване в передбаченому законом порядку.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог статей 303, 316 ЦПК України у достатній мірі не перевірив доводів апеляційної скарги, в рішенні не зазначив конкретні обставини й факти, що спростовують такі доводи, і змінив рішення суду першої інстанції лише в частині посилання суду на статтю 70 СК України.

При цьому суд апеляційної інстанції також не навів мотивів, за якими він погодився з 1 варіантом судової будівельно-технічної експертизи, проте не мотивував чому обирається саме такий варіант зі зменшенням частки ОСОБА_3 у спільній власності на будинок на 10821 грн.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених частиною другою статті 338 ЦПК України.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2008 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 22 січня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.