Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства "Трест "Кривбасшахтопроходка", Державного спеціалізованого будівельно – монтажного тресту по підземному будівництву та реконструкції шахт, кар’єрів "Кривбасшахтопроходка", третя особа – відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Кіровограді, про відшкодування моральної шкоди,

У січні 2008 року ОСОБА_1 звернувся із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 4 вересня 1979 року по 30 квітня 2005 року він працював у ДСБМТ "Кривбасшахтопроводка" на посаді прохідника на підземних роботах. З 1 травня 2005 року позивач працював на ЗАТ "Трест "Кривбасшахтопроходка" також на посаді прохідника на підземних роботах. Унаслідок роботи із шкідливими умовами праці ОСОБА_1 отримав професійне захворювання. Висновком МСЕК від 16 січня 2007 року позивачу встановлено 60 % втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності безстроково. Унаслідок професійного захворювання ОСОБА_1 потребує сторонньої допомоги, а також змушений постійно проходити курс лікування, що завдає останньому моральної шкоди. Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив задовольнити його позовні вимоги і стягнути з ДСБМТ "Кривбасшахтопроводка" 70 тис. грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди та з ЗАТ "Трест "Кривбасшахтопроходка" 20 тис. грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12 червня 2008 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 25 вересня 2008 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити рішення про задоволення його позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що між сторонами виникли правовідносини по відшкодуванню моральної шкоди, заподіяної внаслідок нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання. Ці правовідносини регулюються спеціальним законом, який передбачає види та розміри страхових виплат. Відшкодування такої шкоди здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) , а роботодавець, у цих правовідносинах, є лише страхувальником. Крім того, із змісту рішення Конституційного Суду України № 1 – рп/2004 від 27 січня 2004 року убачається, що передбачене статтею 237 – 1 КЗпП України (322-08) і статтею 1167 ЦК України відшкодування моральної шкоди, як один із способів захисту особистих немайнових прав громадян, що відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, або власником чи уповноваженим ним органом, не застосовується до осіб, що підлягають обов’язковому соціальному страхуванню відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) .

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) в разі стійкої втрати професійної працездатності право на отримання потерпілим страхових виплат, в тому числі і виплати за моральну (немайнову) шкоду, настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Установлено, що тривалий час позивач перебував у трудових відносинах з ДСБМТ "Кривбасшахтопроводка" та з ЗАТ "Трест "Кривбасшахтопроходка", при виконанні трудових обов’язків отримав професійне захворювання, у зв’язку з чим висновком МСЕК від 16 січня 2007 року йому встановлено 60 % втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності безстроково.

Зупинення, а в подальшому скасування права громадян, які потерпіли від професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) , не позбавляє права цих громадян на відшкодування моральної шкоди відповідно до статті 237-1 КЗпП України за рахунок власника або уповноваженого ним органу (працедавця).

Апеляційний суд на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права уваги не звернув і помилково залишив рішення суду без змін.

Оскільки порушення норм матеріального права та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, ухвалені у справі судові рішення не можуть залишатися у силі і підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12 червня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 25 вересня 2008 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду іншим суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.