Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

Приходько І.В.

Бухтіярової І.О . Веденяпін О.А.

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.10.2015

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.10.2016

у справі № 805/3501/15-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

У серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Електросталь" (далі - позивач, ТОВ "Електросталь") звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - відповідач, СДПІ з обслуговування ВП у м. Донецьку МГУ ДФС), в якому просило суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 05.02.2015 № 0000024000/311/10/28-03-40.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19.10.2015, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.10.2016, позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.02.2015 № 0000024000/311/10/28-03-40.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.10.2015 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.10.2016 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач в письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Електросталь" зареєстровано в якості юридичної особи з 21.01.2004 року, номер запису: 1 266 105 0003 000687.

Перебуває на податковому обліку у Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС.

Позивачем до податкового органу подано податкову декларацію за листопад 2014 року, в якій самостійно визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 873 083 грн. та суму податкового кредиту у розмірі 14 288 877 грн., з розрахунком коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість, довідкою про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, розрахунком суми бюджетного відшкодування, заявою про повернення суми бюджетного відшкодування, розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, довідкою (Д6), заявою про відмову постачальника надати податкову накладну.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів відповідно до пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку даних позивача задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за листопад 2014 року, за результатами якої складено акт від 21.01.2015 року за № 11/28-03-39/32582387, яким встановлені порушення пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту за листопад 2014 року на суму ПДВ у розмірі 433 333 грн.

На підставі акту перевірки, податковим органом винесено спірне податкове повідомлення - рішення № 0000024000/311/10/28-03-40 від 05.02.2015 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 433 333,00 грн. по декларації за листопад 2014 року.

Позивач, скориставшись правом досудового вирішення спору, оскаржив зазначене податкове повідомлення-рішення до Міжрегіонального головного управління ДФС та до Державної Фіскальної Служби України. Рішенням Міжрегіонального головного управління ДФС № 10712/10/28-10-10-4-33 від 28.04.2015 року спірне податкове повідомлення - рішення залишено без змін, скарга підприємства - без задоволення. Рішенням Державної Фіскальної Служби України від 27.07.2015 року №15634/6/99-99-10-01-04-25 зазначене податкове повідомлення-рішення та рішення Міжрегіонального головного управління ДФС залишені без змін, а скаргу підприємства - без задоволення.

Як вбачається з акту перевірки підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугували твердження відповідача, що відповідно до додатку № 5 та реєстру отриманих податкових накладних до податкової декларації з ПДВ за листопад 2014 року ТОВ "Електросталь" включено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 433 333,34 грн. по податковим накладним, отриманим від ДП "Донецька залізниця", яким не задекларовано свої податкові зобов'язання. Відтак, загальна сума ПДВ, безпідставно включена ТОВ "Електросталь" до складу податкового кредиту за листопад 2014 року по контрагенту, яким не задекларовано податкові зобов'язання.

Суди першої та апеляційної інстанції, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також, згідно пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем впродовж листопада 2014 року придбані залізничні послуги за фактом надання (придбання) яких контрагентом позивача Державним підприємством "Донецька залізниця" складені дванадцять податкових накладних, прийнятих до обліку позивачем, як платником податку на додану вартість, за якими сформований податковий кредит листопада 2014 року загальною сумою 433 333 грн. Усі дванадцять податкових накладних внесені продавцем до єдиного реєстру податкових накладних, що посвідчується Витягом з цього Реєстру.

На момент складання податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку.

Отже, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту з податку на додану вартість не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до частини третьої статті - 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, постанова суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, - 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС - відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.10.2015 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.10.2016 у справі № 805/3501/15-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.