Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Сеніна Ю.Л.,

суддів: Жайворонок Т.Є., Перепічая В.С.,

Мазурка В.А., Прокопчука Ю.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, і за зустрічним позовом ОСОБА_2 до відділу приватизації Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації про вселення, виселення, визнання недійсними свідоцтва про приватизацію та договору купівлі-продажу за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу судді апеляційного суду м. Києва від 15 травня 2008 року,

У травні 1998 року ОСОБА_1, ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

14 листопада 1999 року ОСОБА_2 помер.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14 червня 2002 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання такою, що втратила право користування жилим приміщенням, закрито у зв'язку зі смертю ОСОБА_1 за відсутності правонаступництва в зазначених правовідносинах.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27 червня 2002 року зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Ухвалою судді апеляційного суду м. Києва від 15 травня 2008 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 14 червня 2002 року та рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 червня 2002 року визнано неподаною та повернуто заявниці.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування ухвали судді апеляційного суду, посилаючись на порушення суддею апеляційного суду норм процесуального права, і направлення справи до суду апеляційної інстанції для розгляду апеляційної скарги по суті.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Визнаючи апеляційну скаргу неподаною та повертаючи її заявнику, суддя апеляційного суду виходив із того, що ОСОБА_3 не виконала вимог ухвали судді апеляційної інстанції від 28 березня 2008 року, якою апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме необхідність оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та сплати судового збору до 28 квітня 2008 року.

З такими висновками судді апеляційного суду погодитись не можна.

Відповідно до ч. 2 ст. 297 ЦПК України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору чи неоплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи застосовуються положення ст. 121 цього Кодексу.

Якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк будуть виконані всі вимоги, заява вважається поданою ( ст. 121 ЦПК України).

Ухвалою судді апеляційного суду м. Києва від 28 березня 2008 року апеляційну скаргу залишено без руху з наданням строку до 28 квітня 2008 року для усунення виявлених у ній недоліків.

Однак суддя апеляційної інстанції при постановленні ухвали про усунення недоліків не вказав на необхідність надання суду ОСОБА_3 оригіналів квитанцій, які б підтвердили виконання вимог ухвали.

ОСОБА_3 у касаційній скарзі посилається на те, що 11 квітня 2008 року на виконання вимог ухвали судді апеляційного суду вона оплатила витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та сплатила судовий збір, копії квитанцій про сплату надіслала до апеляційного суду, тобто до закінчення встановленого строку вона виконала вимоги, указані в ухвалі судді апеляційного суду від 28 березня 2008 року.

На підтвердження виконання вимог ухвали судді апеляційного суду про залишення її апеляційної скарги без руху заявницею до касаційної скарги додано оригінали квитанцій від 11 квітня 2008 року.

За таких обставин ухвала судді апеляційного суду без змін залишатися не може й підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги ОСОБА_3 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 14 червня 2002 року та рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 червня 2002 року.

Керуючись ст. ст. 336, 342, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу судді апеляційного суду м. Києва від 15 травня 2008 року задовольнити.

Ухвалу судді апеляційного суду м. Києва від 15 травня 2008 року скасувати, справу передати до апеляційного суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги ОСОБА_3 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 14 червня 2002 року та рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 червня 2002 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.