Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Сеніна Ю.Л.,

суддів: Жайворонок Т.Є., Перепічая В.С.,

Мазурка В.А., Прокопчука Ю.В., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 3 квітня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 12 травня 2008 року,

У липні 2004 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, просила виділити їй з дитиною трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, телевізор "Sony", холодильник "ЗІЛ", пральну машину "Whirlpool", виділити ОСОБА_2 автомобіль "Mitsubisi Pogero" номерний знак НОМЕР_1, телевізор "Philips", набір корпусних меблів для вітальні.

У листопаді 2004 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, просив виділити йому у користування автомобіль "Mitsubisi Pogero", телевізор "Philips", набір корпусних меблів; виділити ОСОБА_1 холодильник "ЗІЛ", пральну машину "Whirlpool"; котел для підігріву води, рами віконні пластикові, спальний гарнітур, диван двоспальний, дитячу стінку, дитячий диван односпальний, кухонний гарнітур, меблі для передпокою, музичний центр "Sony", відеоплеєр "АКАІ", вхідні металеві двері. Поділити квартиру АДРЕСА_1, виділивши йому у користування кімнату 7 площею 13,7 кв. м; ОСОБА_1 разом з дитиною виділити кімнату 5 площею 9,4 кв. м та кімнату 6 площею 16,7 кв. м. Кухню, коридор, санвузол залишити в загальному користуванні. Встановити з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 безстроковий безоплатний неособистий сервітут - право постійного проходу до кімнати 7. Зобов'язати ОСОБА_1 сплатити різницю між майном, виділеним їй, і майном, виділеним йому.

У жовтні 2004 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 8 листопада 2004 року позовні вимоги було об'єднано в одне провадження.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 3 квітня 2007 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Виділено ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1; телевізор "SONY"; холодильник "ЗІЛ"; пральну машину "WHIRLPOOL"; водонагрівач "ARISTON"; набір корпусних меблів для спальні; набір корпусних меблів для кухні; набір корпусних меблів для передпокою; відеоплеєр "АКАІ". В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Виділено ОСОБА_2 автомобіль "Mitsubisi Pogero", номерний знак НОМЕР_1; телевізор "PHILIPS"; набір корпусних меблів для жилої кімнати; рами віконні пластикові в кількості 5 штук.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 5 листопада 2007 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 різницю між виділеним у натурі майном у сумі 63 031 грн. 84 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 848 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі по 15 грн. з кожного.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 12 травня 2008 року рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 3 квітня 2007 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування судових рішень, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука місце проживання неповнолітньої дочки позивачки та відповідача, ОСОБА_4, визначено з матір'ю - ОСОБА_1; останні постійно проживають у квартирі АДРЕСА_1, іншого житла ОСОБА_1 та її дочка не мають; ОСОБА_2 більше 4 років мешкає в іншому місці. Запропонований ОСОБА_2 варіант поділу спільної квартири суперечить вимогам діючого законодавства, оскільки порушує права ОСОБА_1 та її дочки на недоторканість житла та таємницю особистого життя, а ОСОБА_2 не надав суду доказів можливості переобладнання спірної квартири в окремі жилі приміщення, тому можливе відступлення від принципу рівності часток.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, визначається за правилами ст. 70 СК України.

Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. При цьому беруться до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення для справи.

Згідно із ч. 4 ст. 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України (435-15) .

При відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦПК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У тому разі, коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток без застосування грошової компенсації і припинення права власності одного з подружжя на його частку в такому майні, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

При ухваленні рішення про поділ майна подружжя суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув; не з'ясував, чи вносилися на депозитний рахунок суду ОСОБА_2 кошти; чи можливе користування квартирою спільно; чи має ОСОБА_2 на праві власності інше жиле приміщення.

Апеляційний суд не перевірив доводів апеляційної скарги та залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення в частині поділу майна подружжя вважати обґрунтованими немає підстав. Такі рішення підлягають скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, суд обґрунтовано виходив з того, що оригінал договору позики від 6 червня 1997 року суду не надано, у судовому засіданні ОСОБА_3 не доведено надання у борг коштів ОСОБА_2

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України (1618-15) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або вирішені ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно зі ст. 337 ЦПК України (1618-15) суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, оскаржуване судове рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а наведені в скарзі доводи є необґрунтованими й правильність висновку суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 338, 344, 346 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 3 квітня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 12 травня 2008 року задовольнити частково.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 3 квітня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 12 травня 2008 року в частині вимог про поділ спільного майна подружжя скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

У решті - рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 3 квітня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 12 травня 2008 року залишити без змін

Ухвала оскарженню не підлягає.