6-8400св09 Про скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, поновлення на роботі, стягнення невиплаченої заробітної плати - 26.08.2009 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю (далі - ТДВ) "Страхове товариство "Мегаполіс" про скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, поновлення на роботі, стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та орендної плати,

У липні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з грудня 2007 року він працював директором Регіонального центру ТДВ "Страхове товариство "Мегаполіс" в м. Хмельницькому з посадовим окладом у розмірі 2 150 грн., проте у лютому 2008 року відповідач незаконно зменшив йому посадовий оклад, створив неможливі умови для нормальної роботи, наказом № 51-ОД від 1 квітня 2008 року йому було безпідставно оголошено догану, а згідно з наказом № 112/08-К від 11 квітня 2008 року незаконно звільнено з роботи на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України, при цьому при звільненні відповідач також не виплатив йому в повному обсязі заробітну плату та кошти згідно договору оренди автомобіля, що належить йому, позивачу, та використовувався ним для виробничих потреб ТДВ "Страхове товариство "Мегаполіс".

Позивач просив визнати незаконними: наказ ТДВ "Страхове товариство "Мегаполіс" № 51-ОД від 1 квітня 2008 року про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та наказ № 112/08-К від 11 квітня 2008 року про його звільнення, поновити його на роботі та стягнути з відповідача 1 192 грн. 30 коп. невиплаченої заробітної плати, 2 380 грн. згідно договору оренди автомобіля та середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Під час розгляду справи ОСОБА_1 також подав суду клопотання про поновлення йому строку на звернення до суду з позовом про поновлення на роботі як пропущеного з поважних причин.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 27 жовтня 2008 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 26 січня 2009 року, позов задоволено частково, постановлено визнати незаконним наказ ТДВ "Страхове товариство "Мегаполіс" № 51-ОД від 1 квітня 2008 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, стягнути з відповідача на користь позивача 1 192 грн. 30 коп. невиплаченої заробітної плати, а також у дохід держави 51 грн. судового збору; в задоволенні решти позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та передати справу на новий розгляд, посилаючись на їх незаконність та необґрунтованість.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Задовольняючи частково позов, суд виходив із того, що притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за наказом № 51-ОД від 1 квітня 2008 року є безпідставним, такий наказ є неконкретним, носить декларативний характер, незаконним є також і звільнення позивача з роботи на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України, оскільки в порушення частини четвертої статті 40 КЗпП України та частини другої статті 149 КЗпП України таке звільнення проведене в період тимчасової непрацездатності ОСОБА_1, крім того, наказ про звільнення № 112/08-К від 11 квітня 2008 року за змістом та формою аналогічний наказу № 51-ОД від 1 квітня 2008 року про оголошення позивачу догани.

Визнавши звільнення незаконним, суд разом із тим відмовив ОСОБА_1 в задоволенні позову про поновлення на роботі, зазначивши, що він без поважних причин пропустив визначений статтею 233 КЗпП України строк на звернення до суду з такими вимогами, хоча копію наказу про звільнення та трудову книжку одержав 6 травня 2008 року.

Проте з такими висновками суду цілком погодитися не можна.

Згідно частини першої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки.

Закон не визначає переліку причин пропуску строку на звернення до суду, які є поважними, тому питання про поважність таких причин вирішується в кожному конкретному випадку із урахуванням обставин справи та доказів, що свідчать про неможливість подачі позову протягом визначеного законом строку.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку на звернення до суду з позовом ОСОБА_1 зазначав, що 6 травня 2008 року він одержав наказ про звільнення та трудову книжку й з додержанням визначеного статтею 233 КЗпП України строку, а саме 5 червня 2008 року, подав до суду позовну заяву про поновлення на роботі, однак ухвалою від 6 червня 2008 року суддя Хмельницького міськрайонного суду залишив позовну заяву без руху й надав до 19 червня 2008 року строк для усунення недоліків заяви, а 23 червня 2008 року визнав позовну заяву неподаною; позивач посилався на те, що ухвалу про залишення без руху його позовної заяви він одержав вже після 19 червня 2008 року й відповідно не мав об'єктивної можливості усунути недоліки заяви в установлений судом строк, 27 червня 2008 року він одержав ухвалу про визнання позовної заяви неподаною й відразу звернувся до адвоката та підготував нову позовну заяву, яку з урахуванням вихідних днів подав до суду 1 липня 2008 року.

На підтвердження наведених у клопотанні доводів позивач надав копію його позовної заяви, поданої до суду 5 червня 2008 року, а також копії конвертів із поштовими штемпелями відправки та одержання ним кореспонденції із Хмельницького міськрайонного суду.

Суд у порушення вимог статей 214, 215 ЦПК України на доводи позивача про поважність причин пропуску ним строку достатньої уваги не звернув, наведені ним у клопотанні обставини не з'ясував та в рішенні не зазначив належних мотивів, за якими не прийняв пояснень позивача, фактично не перевірив чи мав ОСОБА_1 об'єктивну можливість подати позов протягом визначеного законом строку з огляду на хронологію процесуальних та організаційних дій Хмельницького міськрайонного суду щодо його попередньої позовної заяви, поданої з додержанням строку - 5 червня 2008 року.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог статей 303, 315 ЦПК України у достатній мірі не перевірив доводів апеляційної скарги та в ухвалі не зазначив конкретні обставини й факти, що спростовують такі доводи.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених частиною другою статті 338 ЦПК України.

У решті судові рішення ОСОБА_1 в касаційному порядку фактично не оскаржуються і не вбачається передбачених частиною третьою статті 335 ЦПК України підстав для їх скасування в повному обсязі.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 27 жовтня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 26 січня 2009 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Мегаполіс" про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.