Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Сеніна Ю.Л.,

суддів: Данчука В.Г., Жайворонок Т.Є.,

Мазурка В.А., Охрімчук Л.І.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

У серпні 2008 року ОСОБА_1. звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 13 грудня 2007 року ОСОБА_3, керуючи автомобілем "Мерседес-Бенц", який на праві власності належить відповідачу, порушив Правила дорожнього руху й допустив зіткнення зазначеного автомобіля з автомобілем "Опель", що перебуває в його, позивача, володінні на підставі довіреності, виданої власником автомобіля; в результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль "Опель" пошкоджено, чим йому завдана як матеріальна, так і моральна шкода, а УСК "Княжа" за страховим полісом ОСОБА_2. виплатила йому лише страхове відшкодування матеріальної шкоди з урахуванням 510 грн. франшизи, тому відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду в повному обсязі.

Позивач під час розгляду справи уточнив позов і просив стягнути з ОСОБА_2. 510 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, 2000 грн. за завдану моральну шкоду, 2000 грн. на відшкодування витрат на правову допомогу та 98 грн. - судових витрат.

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду від 30 жовтня 2008 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 29 грудня 2008 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судом установлено, що автомобіль "Опель", державний номер НОМЕР_1, на праві власності належить ОСОБА_4, позивач має право керувати та розпоряджатися зазначеним автомобілем на підставі довіреності від 7 червня 2006 року, виданої йому ОСОБА_5 в порядку передоручення від імені ОСОБА_4

Також установлено, що 13 грудня 2007 року ОСОБА_3, керуючи автомобілем "Мерседес-Бенц", порушив Правила дорожнього руху й допустив зіткнення зазначеного автомобіля з автомобілем "Опель" під керуванням ОСОБА_1, в результаті чого автомобіль "Опель" пошкоджено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив із того, що позивач не є власником автомобіля "Опель", а в довіреності від 7 червня 2006 року не передбачено його право від свого імені пред'являти до суду позови чи заяви, тому його позовні вимоги необґрунтовані та безпідставні.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Відповідно до частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно статті 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини першої статті 395 ЦК України передбачено, що речовим правом на чуже майно є право володіння.

За статтею 398 ЦК України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Таким чином особа, яка хоч і не є власником, але має законне право володіння майном, вправі вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.

Установивши, що позивач володіє автомобілем "Опель" на підставі довіреності, суд у порушення вимог статей 214, 215 ЦПК України на зазначене уваги не звернув, у достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає до них застосуванню, й помилково дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову лише з тих підстав, що ОСОБА_1. не є власником автомобіля.

Крім того, згідно частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Суд установив, що порушення Правил дорожнього руху, які призвели до зіткнення автомобілів, допустив ОСОБА_3 - третя особа, однак не перевірив та не зазначив у рішенні на якій підставі ОСОБА_3 керував автомобілем "Мерседес-Бенц" і належним чином та з додержанням вимог статті 33 ЦПК України не визначився з особою, яка має відповідати за позовом ОСОБА_1

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог статей 303, 315 ЦПК України у достатній мірі не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини й факти, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених частиною другою статті 338 ЦПК України.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду від 30 жовтня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 29 грудня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.