Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до компанії "Interglobal shiping 3001 LTD" (далі - компанія "Interglobal"),товариства з обмеженою відповідальністю "Ует Марін" (далі - ТОВ "Ует Марін"), приватного підприємства "Гранд Марін" (далі - ПП "Гранд Марін") про відшкодування шкоди, завданої здоров'ю, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 вересня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 9 грудня 2008 року,

У вересні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що за індивідуальним трудовим контрактом від 3 червня 2005 року, укладеним в офісі компанії - ТОВ "Ует Марін" - був працевлаштований матросом на судно "GB MED", яке знаходиться в управлінні ізраїльської компанії "Interglobal". Під час роботи на судні отримав травму хребта, після чого його було визнано непридатним до подальшої роботи й таким, що підлягає репатріації до України, з подальшим лікуванням за місцем проживання. 18 квітня 2006 року за посередництва ТОВ "Ует Марін" йому було виплачено компенсацію в розмірі 2 500 доларів США відповідно до п. 4.3.1 колективного договору, який є невід'ємною частиною трудового контракту від 3 червня 2005 року. Висновком МСЕК його визнано інвалідом 3 групи внаслідок травми, отриманої під час виконання трудових обов'язків. Просив зобов'язати відповідачів виконати умови трудового контракту шляхом проведення виплат, передбачених п. 4.3.3 колективного договору. Після уточнення позовних вимог просив зобов'язати ТОВ "Ует Марін" і ПП "Гранд Марін" щомісяця сплачувати на його користь відшкодування завданої здоров'ю шкоди в сумі 3 030 грн. з урахуванням індексу інфляції, починаючи з 1 вересня 2007 року; стягнути солідарно з ТОВ "Ует Марін" та ПП "Гранд Марін" на його користь заборгованість із відшкодування шкоди за період з 26 квітня 2006 року до 1 вересня 2007 року в сумі 52 015 грн. та 300 тис. грн. за моральну шкоду; судові витрати просив покласти на відповідачів.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25 вересня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 9 грудня 2008 року, у задоволенні позову відмовлено.

ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду України, в якій просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 вересня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 9 грудня 2008 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив із того, що в період з червня 2005 року до жовтня 2005 року ТОВ "Ует Марін" не виконувало агентських функцій з наймання українських моряків на роботу на судна, що є власністю компанії "Interglobal", тому дія колективного контракту в цей період на ТОВ "Ует Марін" не поширюється. Обов'язок з відшкодування матеріальної та моральної шкоди виникає на підставі ст. ст. 1167, 1196 ЦК України в юридичної особи, яка таку шкоду завдала або яка є володільцем джерела підвищеної небезпеки, яким завдана така шкода.

До такого висновку суд дійшов із порушенням вимог ст. 213 ЦПК України, оскільки повно й всебічно не з'ясував обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

За положеннями ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 52 Закону України "Про міжнародне приватне право" до трудових відносин застосовується право держави, у якій виконується робота, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Судом установлено, що 3 червня 2005 року ОСОБА_1 підписав контракт, згідно з яким його було працевлаштовано на судно, яке належить компанії "Interglobal" (зареєстрована в Ізраїлі). Під час виконання трудових обов'язків на борту судна ОСОБА_1 отримав травму хребта, після чого його було визнано непридатним до подальшої роботи й таким, що підлягає репатріації до України, з подальшим лікуванням за місцем проживання. 18 квітня 2006 року йому було виплачено 2 500 доларів США - компенсацію за лікування відповідно до п. 4.3.1 колективного договору. Висновком МСЕК ОСОБА_1 визнано інвалідом 3 групи внаслідок травми, отриманої під час виконання трудових обов'язків. ТОВ "Ует Марін" на підставі ліцензії надає послуги посередництва в працевлаштуванні на роботу за кордоном з 4 серпня 2005 року. Відповідно до угоди від 12 квітня 2005 року, укладеної між ТОВ "Ует Марін" та Salton Investment Limited, сторони зобов'язались працювати спільно з метою наймання українських моряків на роботу на судна під прапором іноземної держави, що є власністю іноземного Принципала. Salton Investment Limited здійснює менеджмент та комплектування екіпажу на судна, що належать компанії "Interglobal" на підставі контракту від 21 листопада 2005 року.

Разом з тим у порушення вимог ст. ст. 213 - 215 ЦПК України суд не встановив обставини, що мають суттєве значення для вирішення справи, а саме: на якій підставі ТОВ "Ует Марін" здійснював діяльність з працевлаштування українських моряків за кордон на виконання угоди від 12 квітня 2005 року; які правовідносини виникли між ОСОБА_1, ТОВ "Ует Марін" та ПП "Гранд Марін" з огляду на наявність печаток цих юридичних осіб на документах, що стосуються працевлаштування позивача; ким та на якій підставі ОСОБА_1 було виплачено компенсацію за лікування в розмірі 2 500 доларів США; чи був ОСОБА_1. застрахований і ким таке страхування здійснене, оскільки в п. 1.4 колективного договору та п. 5 угоди від 12 квітня 2005 року передбачене обов'язкове страхування членів екіпажу судна; чи є автентичним переклад колективного договору з англійської мови на російську мову з точки зору правильного тлумачення положень щодо компенсацій. Суд не встановив місцезнаходження ПП "Гранд Марін", хоча з матеріалів справи вбачається, що Міністерство праці та соціальної політики України проводило перевірку цього підприємства (а. с. 67).

Статтею 174 ЦПК України встановлено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Ураховуючи те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від позову до компанії "Interglobal" (зареєстрована в Ізраїлі), питання про закриття провадження у справі в цій частині в порядку ст. 174 ЦПК України не вирішувалось, колегія суддів вважає, що суд не виконав свого обов'язку щодо повідомлення цього відповідача про розгляд справи в порядку Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у комерційних та цивільних справах від 15 листопада 1965 року, яка вступила в силу 1 грудня 2001 року та є чинною для України (приєдналася 19 жовтня 2000 року) та Ізраїлю (приєднався 25 листопада 1965 року).

Позовні вимоги до ПП "Гранд Марін" суд не розглянув узагалі, хоча в резолютивній частині рішення зазначено про відмову в позові до цього відповідача.

Допущені місцевим судом порушення вимог матеріального й процесуального права призвели до неправильного вирішення спору та залишились поза увагою суду апеляційної інстанції.

За таких обставин судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25 вересня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 9 грудня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.