Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Веденяпіна О.А., Приходько І.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства юстиції України

на ухвалу окружного адміністративного суду м. Києва від 19.01.2017

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2017

у справі № 826/1199/17

за позовом Міністерства юстиції України (далі - позивач, Мінюст України)

до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Мінюст України звернулось у січні 2017 року до суду з адміністративним позовом до ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.10.2016 № 0020431404 та № 0020421404.

Ухвалою окружного адміністративного суду м. Києва від 19.01.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2017, позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк до 20.02.2017 для усунення недоліків позовної заяви.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу для продовження розгляду до окружного адміністративного суду м. Києва. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. - 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

За приписами ч. 3 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви, зокрема, додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

З 01.09.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 22.05.2015 № 484-VIII (484-19) , яким внесено зміни до Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (3674-17) , який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

За змістом ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

В силу положень ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" з 01.01.2017 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1600,00 гривень.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", в редакції чинній на момент подання позовної заяви, за подання адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.10.2016 № 0020431404 та № 0020421404.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження сплати судового збору до позову позивачем було додано оригінал платіжного доручення від 12.01.2017 № 12, згідно якого судовий збір сплачено у розмірі 39 298,60 гривень.

Водночас, як встановлено судами попередніх інстанцій, предметом розгляду у даній справі є вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.10.2016: № 0020431404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем у розмірі 26 114,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 6528,50 гривень; № 0020421404, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 10 349 053,00 гривні та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 2 587 263,25 гривні, тобто вимоги майнового характеру.

Так, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що ставка судового збору, що підлягала сплаті за подання даного адміністративного позову становить 194 534,38 гривень (12 968 958,80 гривень/ціна позову/ х 1,5%).

Разом з тим, колегія суддів вважає, що судами правомірно враховано до ціни позову суму зменшення розміру бюджетного відшкодування за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 21.10.2016 № 00204211404 при обчисленні ставки судового збору, яка підлягає сплаті за подання позову майнового характеру, з огляду на наступне.

За змістом до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2 ст. 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з п. 200.4 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Положеннями п. 200.14 ст. 200 ПК України встановлено, що якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Водночас, судом апеляційної інстанції вірно зауважено, що вирішення спору по суті спричинить зміну майнового стану Мінюста України.

З аналізу наведених норм та встановлених обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що залишаючи позовну заяву без руху, при обчисленні ставки судового збору, що підлягає сплаті за подання адміністративного позову майнового характеру відповідно до вимог Закону України "Про судовий збір" (3674-17) , судом першої інстанції обґрунтовано враховано до ціни позову суму зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, визначену податковим повідомлення-рішенням від 21.10.2016 № 0020421404.

Відповідно до п. 3 ст. - 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 220- 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Міністерства юстиції України - відхилити.

Ухвалу окружного адміністративного суду м. Києва від 19.01.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2017 у справі № 826/1199/17 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.