Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом закритого акціонерного товариства "Трудовий колектив Київського підприємства по виробництву бактерійних препаратів "Біофарма" до державного підприємства "Український інститут промислової власності", Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання свідоцтва на знак для товарів і послуг недійсним,

У квітні 2008 року закрите акціонерне товариство "Трудовий колектив Київського підприємства по виробництву бактерійних препаратів "Біофарма" звернулось до суду з позовом до Державного підприємства "Український інститут промислової власності", Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання свідоцтва на знак для товарів і послуг "Біофарма", зареєстрованого в Державному реєстрі свідоцтв України під НОМЕР_1, недійсним.

Позивач зазначав, що 6 лютого 1992 року виконавчим комітетом Залізничної районної ради народних депутатів м. Києва було зареєстровано статут державного Київського підприємства по виробництву бактерійних препаратів.

10 липня 1992 року до статуту державного Київського підприємства по виробництву бактерійних препаратів були зареєстровані доповнення та зміни, відповідно до яких юридична особа змінила назву на Державне Київське підприємство по виробництву бактерійних препаратів "Біофарма".

25 грудня 1998 року Залізничною районною державною адміністрацією м. Києва зареєстровано зміни до статуту Державного Київського підприємства по виробництву бактерійних препаратів "Біофарма", зокрема, визначено скорочене найменування юридичної особи як підприємство "Біофарма".

27 грудня 2002 року Солом`янською районною у м. Києві державною адміністрацією зареєстровано статут закритого акціонерного товариства "Трудовий колектив Київського підприємства по виробництву бактерійних препаратів "Біофарма"

10 листопада 2003 року між регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та ЗАТ "Трудовий колектив Київського підприємства по виробництву бактерійних препаратів "Біофарма" укладено договір оренди цілісного майнового комплексу Державного Київського підприємства по виробництву бактерійних препаратів "Біофарма".

На виконання Наказу Міністерства охорони здоров`я України від 19 січня 2004 року № 26 діяльність Державного Київського підприємства по виробництву бактерійних препаратів "Біофарма" припинено шляхом його реорганізації через приєднання до орендаря ЗАТ "Трудовий колектив Київського підприємства по виробництву бактерійних препаратів "Біофарма".

У зв`язку з реорганізацією Державного Київського підприємства по виробництву бактерійних препаратів "Біофарма" чинність майнових прав інтелектуальної власності на комерційне (фірмове) найменування "Біофарма" не припинилась, а перейшла до правонаступника ЗАТ "Трудовий колектив Київського підприємства по виробництву бактерійних препаратів "Біофарма".

Таким чином, комерційне (фірмове) найменування "Біофарма" є чинним з моменту першого використання, а саме 10 липня 1992 року, та охороняється без обов`язкового подання заявки на нього чи його реєстрації.

15 травня 2002 року Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України за заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 зареєстровано знак для товарів і послуг "Біофарма".

15 січня 2007 року проведено державну реєстрацію зазначеної торгівельної марки на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Посилаючись на те, що знак для товарів і послуг "Біофарма" не відповідає умовам надання правової охорони, оскільки є таким, що може ввести в оману щодо товару або особи, яка виробляє товар або надає послугу, позивач просив визнати недійсним свідоцтво на знак для товарів і послуг "Біофарма", зареєстроване в Державному реєстрі свідоцтв України під НОМЕР_1, зобов`язати Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України внести відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв України та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність"; стягнути з Державного підприємства "Український інститут промислової власності" завдані збитки в розмірі 1000 грн.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 26 грудня 2008 року позовні вимоги ЗАТ "Біофарма" задоволено частково.

Визнано недійсним свідоцтво на знак для товарів і послуг "Біофарма", зареєстроване в Державному реєстрі свідоцтв України під НОМЕР_1; зобов`язано Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України внести відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв України та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність".

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 5 березня 2009 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 грудня 2008 року змінено, шляхом виключення з його мотивувальної частини висновку про початок перебігу строку позовної давності - з 1 жовтня 2007 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ЗАТ "Трудовий колектив Київського підприємства по виробництву бактерійних препаратів "Біофарма", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлено, і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 грудня 2008 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 5 березня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.