Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна" до відкритого акціонерного товариства "Іваничівське ремонтно-транспортне підприємство", ОСОБА_1 про визнання права власності на майно і звільнення майна з-під арешту за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна" на рішення апеляційного суду Волинської області від 29 жовтня 2008 року,

У квітні 2005 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фортуна" (далі - ТОВ "Фортуна") звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що рішенням загальних зборів ТОВ "Фортуна" були прийняті нові учасники товариства, у тому числі відкрите акціонерне товариство "Іваничівське ремонтно-транспортне підприємство" (далі - ВАТ "Іваничівське РТП"), яке внесло до статутного фонду товариства будівлю лінійно-монтажного устаткування, вартістю 72 706 грн. 97 коп., відповідно до рішення загальних зборів ВАТ "Іваничівське РТП" від 25 квітня 2003 року. Згідно з актом приймання-передачі № 6 від 8 серпня 2003 року зазначена будівля була передана ТОВ "Фортуна" як внесок до статутного фонду. 1 липня 2004 року державним виконавцем ця будівля була описана та арештована як майно ВАТ "Іваничівське РТП" на виконання наказу господарського суду Волинської області від 13 січня 2004 року про стягнення на користь ВАТ "Волиньагрореммаш" 189 356 грн. і виконавчого листа, виданого Іваничівським районним судом, від 4 травня 2004 року про стягнення з ВАТ "Іваничівське РТП" на користь ОСОБА_1 заборгованості із заробітної плати. ТОВ "Фортуна" просило визнати за ним право власності на будівлю лінійно-монтажного устаткування та зобов'язати державну виконавчу службу виключити цю будівлю з акта опису й арешту майна.

Рішенням Іваничівського районного суду від 4 липня 2005 року позов задоволено. Визнано за ТОВ "Фортуна" право власності на будівлю лінійно-монтажного устаткування площею 840 кв.м, вартістю 72 706 грн. 96 коп, і виключено її з акта опису й арешту майна від 1 липня 2004 року.

Рішенням апеляційного суду Волинської області від 29 жовтня 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано, у позові відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ "Фортуна" просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ВАТ "Іваничівське РТП" є одним із засновників ТОВ "Фортуна" і внесло до статутного фонду ТОВ "Фортуна" будівлю лінійно-монтажного устаткування. Будівля була передана товариству актом приймання-передачі, але 1 липня 2004 року державним виконавцем зазначена будівля була описана й арештована.

Таким чином, спір виник між двома юридичними особами: ТОВ "Фортуна" і ВАТ "Іваничівське РТП" з приводу права власності на майно, та між ТОВ "Фортуна" та державною виконавчою службою з приводу виключення майна з акта опису й арешту. До фізичної особи - ОСОБА_1, зазначеного відповідачем у справі, жодних вимог заявлено не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про за­хист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд та­ких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно із ч. 1 ст. 1, ст. ст. 2, 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких сторонами є юридичні особи та громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами.

З урахуванням характеру спору та складу сторін у спірних правовідносинах цей спір повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У порушення зазначеної норми процесуального права суд першої інстанції помилково розглянув непідсудний йому спір, апеляційний суд при перегляді рішення суду першої інстанції на це уваги не звернув, розглянувши спір також за правилами цивільного судочинства.

За таких обставин колегія суддів не може визнати судові рішення законними та обґрунтованими, вони підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Керуючись ст. ст. 205, 336, 340 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна" задовольнити частково.

Рішення Іваничівського районного суду від 4 липня 2005 року та рішення апеляційного суду Волинської області від 29 жовтня 2008 року скасувати, провадження у справі закрити.

Ухвала оскарженню не підлягає.