Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі :

розглянувши справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи : інспекція архітектурно-будівельного контролю Ялтинської міської ради, Ялтинська міська рада, про усунення перешкод у користуванні власністю та стягнення моральної шкоди,

У листопаді 2005 року позивачі звернулися до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідач самочинно без отримання належного дозволу уповноважених органів та їх згоди як співвласників житлового будинку на їх прибудинковій території побудував приміщення, яке знаходиться на відстані одного метра від їх квартир, що стало причиною затемнення їх жилого приміщення, підвищення у ньому рівня вологості та відсутності доступу свіжого повітря, що призводить до завдання шкоди здоров'ю та порушує їх права, а також зазначеними діями відповідача їм завдана моральна шкода на суму 1700 грн. Просили задовольнити їх позовні вимоги та стягнути з відповідачів моральну шкоду.

Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 травня 2006 року позов задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_5 знести за власний рахунок самочинно споруджене приміщення літ. "М". У решті позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 19 вересня 2006 року рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 травня 2006 року в частині задоволення позову скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в позові.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції в зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права та залишення без змін рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, апеляційний суд виходив із того, що згідно з ч. 7 ст. 376 ЦК України з позовом про зобов'язання провести перебудову самочинного будівництва або його знесення, у разі коли воно споруджене у порушення будівельних норм та правил, без отримання відповідного дозволу та порушує права інших осіб, має право звернутися лише відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування. Оскільки відповідні органи державної влади або місцевого самоврядування до відповідачів з зазначеним позовом не зверталися, а позивачі не є належними позивачами з цього питання, заявлений ними позов задоволенню не підлягає.

Проте з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можна.

Згідно вимог ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 3 ЦПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема ( п. 3 ) припинення дій, які порушують право та (п. 4) відновлення становища, яке існувало до порушення.

Частиною 7 ст. 376 ЦК України, яка застосована судом, також передбачено способи захисту порушених самочинним будівництвом прав і законних інтересів інших осіб, і не виключається пред'явлення позовних вимог особами, права яких порушені цим будівництвом, зокрема ч. 4 цієї статті.

Оскільки апеляційний суд невірно застосував норми права та ухилився від обов'язків, встановлених ст. ст. 303, 304, 307 ЦПК України по перевірці справи за апеляційною скаргою, погодитися з ухваленим рішенням не можна, воно підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 19 вересня 2006 року скасувати та справу передати на новий розгляд до апеляційного суду Автономної Республіки Крим.

Ухвала оскарженню не підлягає.