Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, відкритого акціонерного товариства "Банк "Український капітал", треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, державна виконавча служба Києво-Святошинського району Київської області (далі - ДВС Києво - Святошинського району Київської області), про визнання недійсними договорів застави, скасування виконавчих написів й стягнення суми за касаційними скаргами ОСОБА_6 та відкритого акціонерного товариства "Банк "Український капітал" (далі - Банк) на рішення апеляційного суду м. Києва від 27 червня 2008 року,

У березні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 9 вересня 2002 року між ОСОБА_4 й Банком було укладено договір застави, відповідно до якого ОСОБА_4 передала Банку в заставу майно: житловий будинок, земельну ділянку. 18 вересня 2003 року між ОСОБА_7 та Банком було укладено договір застави, відповідно до якого ОСОБА_7 передав Банку в заставу майно (три земельні ділянки). 24 грудня 2003 року приватний нотаріус ОСОБА_2 на заставлене майно вчинив виконавчі написи, майно реалізоване з публічних торгів, кошти від реалізації отримав Банк. Посилаючись на те, що договори застави було укладено на майно, яке знаходилося під арештом відповідно до постанови слідчого СВ Солом'янського РУ ГУ МВС України у м. Києві від 13 лютого 2003 року, просив визнати недійсними договори застави від 9 вересня 2002 року та від 18 вересня 2003 року, скасувати виконавчі написи від 24 грудня 2003 року, стягнути з Банку на рахунок ДВС Києво-Святошинського району Київської області 1 514 115 грн. 16 коп. на відшкодування йому матеріальної та моральної шкоди за вироком суду.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Останнім рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22 квітня 2008 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 27 червня 2008 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано недійсними договір застави від 9 вересня 2003 року, укладений між ОСОБА_4 та Банком, і договір застави від 18 вересня 2003 року, укладений між ОСОБА_7 та Банком. Скасовано виконавчі написи, вчинені приватним нотаріусом Київського міського округу ОСОБА_2 Стягнуто з Банку на рахунок ДВС Києво-Святошинського району Київської області 1 514 115 грн. 16 коп. для виконання вироку Солом'янського районного суду м. Києва від 5 грудня 2003 року у справі № 1-1220/2003 відносно ОСОБА_7 і ОСОБА_4 у частині стягнення матеріальної та моральної шкоди на користь ОСОБА_1

ОСОБА_6 та ВАТ "Банк "Український капітал" звернулися до Верховного Суду України з касаційними скаргами, в яких просять скасувати рішення апеляційного суду м. Києва від 27 червня 2008 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 квітня 2008 року.

Касаційні скарги підлягають задоволенню.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, апеляційний суд виходив із того, що спірні договори застави було укладено на майно, яке знаходилося під арештом, що є підставою для визнання їх недійсними та скасування виконавчих написів.

З таким висновком апеляційного суду погодитись не можна.

За положеннями ст. 48 ЦК України 1963 року, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про заставу" у випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правоустановчих документів.

Пунктом 60 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року N 18/5 (z0152-94) , установлено, що при посвідченні договорів застави нерухомого майна перевіряється відсутність заборони відчуження або арешту цього майна за даними Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Відповідно до п. 136 зазначеної Інструкції накладання заборони реєструється державними та приватними нотаріусами в реєстрі для реєстрації заборон. У цьому самому реєстрі реєструються повідомлення судових і слідчих органів, а також органів державної виконавчої служби про накладання арешту на нерухоме майно. Про накладені заборони та арешти робиться запис в алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна. Накладені заборони та арешти підлягають обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна в порядку, визначеному Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Судом установлено, що 24 жовтня 2002 року відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_7 Солом'янським РУ ГУ МВС України у м. Києві було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст. 190 ч. 4 КК України. Постановами начальника відділення слідчого відділу Солом'янського РУ ГУ МВС України у м. Києві від 13 лютого 2003 року з метою забезпечення цивільного позову накладено арешт на: земельну ділянку й наземні споруди, які належать на праві власності ОСОБА_4 і розташовані за адресою: АДРЕСА_1, та на земельну ділянку й наземні споруди, які належать на праві власності ОСОБА_7 та розташовані за адресою: АДРЕСА_1 березня 2003 року постановою начальника відділення СВ Солом'янського РУ ГУ МВС України у м. Києві скасовано постанову про накладення арешту на майно ОСОБА_4 від 13 лютого 2003 року.

9 вересня 2003 року між ОСОБА_4 та Банком було укладено договір застави, відповідно до якого ОСОБА_4 передала Банку в заставу житловий будинок № 4 по вул. Садовій, котельню (літера Б), огорожу (№1), земельну ділянку площею 0, 0919 га, що розташована по вулиці Садовій під № 2, та земельну ділянку площею 0, 0828 га, розташовану по АДРЕСА_2(далі - договір № 1).

18 вересня 2003 року між ОСОБА_7 та Банком було укладено договір застави, відповідно до умов якого ОСОБА_7 передав Банку в заставу три земельні ділянки площею 0, 0827 га, 0, 0805 га та 0, 0814 га, що розташовані по АДРЕСА_2 (далі - договір № 2).

Згідно з виписками з Державного реєстру заборон відчуження нерухомого майна станом на 9 вересня 2003 року та 18 вересня 2003 року заставлене майно під забороною не перебувало.

30 вересня 2003 року постановою начальника відділення слідчого відділення Солом'янського РУ ГУ МВС України у м. Києві накладено арешт на земельні ділянки та наземні споруди, які належать ОСОБА_4 та ОСОБА_7 і які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

24 грудня 2003 року приватним нотаріусом Київського нотаріального округу вчинено виконавчі написи, відповідно до яких запропонувано продати з публічних торгів майно, заставлене за договором № 1 та договором № 2. У березні 2005 року майно реалізовано з прилюдних торгів у порядку примусового виконання.

Вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 5 грудня 2003 року, зміненим ухвалою апеляційного суду м. Києва від 29 квітня 2004 року, частково задоволено цивільний позов ОСОБА_1 та стягнуто на його користь з ОСОБА_4 і ОСОБА_7 солідарно 1 млн. 66 тис. грн. матеріальної шкоди та 10 тис. грн. моральної шкоди.

Аналізуючи встановлені обставини та вимоги закону, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спірні договори застави між ОСОБА_7, ОСОБА_4, з одного боку, і Банком, з іншого боку, були укладені в період, коли заставлене майно під арештом не перебувало, тому обгрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Апеляційний суд помилково скасував судове рішення, ухвалене згідно із законом, а тому колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційні скарги ОСОБА_6 та відкритого акціонерного товариства "Банк "Український капітал" задовольнити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 27 червня 2008 року скасувати та залишити в силі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 квітня 2008 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.