Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ДВС Центрально-Міського району м. Горлівки, про визнання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень дійсним та визнання права власності,

У травні 2006 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що позичаючи у нього гроші відповідач запропонував купити у нього належну йому на праві власності нерухомість. Оскільки гроші відповідачу були потрібні терміново, вони домовилися про те, що їх відповідач отримує раніше нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.

1 вересня 2005 року між ними укладений договір купівлі-продажу нерухомо майна, за умовами якого він передав відповідачу 9300 грн., а відповідач у свою чергу передав йому частину нежитлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та нежитловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2. На підтвердження вказаного договору відповідач видав власноручно написану розписку. Проте від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна ОСОБА_2 ухилився, посилаючись на те, що не може це зробити, оскільки у цей період у судах розглядалися справи пов'язані з поверненням ним коштів кредиторам та запевнив, що одразу ж після вирішення цих справ оформить договір нотаріально.

11 травня 2006 року державним виконавцем Державної виконавчої служби Центрально-міського району м. Горлівки складений акт опису й арешту нерухомого майна, яке він придбав у відповідача за договором від 1 вересня 2005 року. Після ознайомлення з зазначеним актом йому стало відомо, що примусове відчуження спірного майна відбудеться 22 травня 2006 року .

Просив визнати договір купівлі-продажу укладеним на підставі ст. 220 ЦК України та визнати за ним право власності на частину нежитлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 та нежитловий будинок по АДРЕСА_2

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 15 листопада 2006 року позовні вимоги ОСОБА_3. задоволено. Визнано дійсним договір купівлі-продажу частини нежитлового будинку, розташованого у м. Горлівка по АДРЕСА_1 та нежилого будинку, розташованого по АДРЕСА_2, який був укладений 1 вересня 2005 року між ОСОБА_3. та ОСОБА_2 Визнано за позивачем право власності на зазначені нежитлові приміщення.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 7 травня 2007 року рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 15 листопада 2006 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 ставиться питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили із того, що 1 вересня 2005 року між сторонами укладена угода, відповідно до умов якої відповідач продав позивачу належні йому на праві власності нежитлові приміщення, а останній сплатив за них обумовлену суму грошей у розмірі 9300 грн., що підтверджується складеною відповідачем розпискою. Оскілки відповідач систематично ухилявся від нотаріального соромлення договору та з його вини договір купівлі-продажу спірних нежитлових приміщень не був посвідчений нотаріально, до того ж відвідач визнав заявлений позов, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 220 ЦК України укладена між сторонами угода про купівлю-продаж нежитлових приміщень підлягає визнанню дійсною.

Проте погодитися з такими висновками судів не можна.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими документами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

За змістом цієї норми суд може визнати такий договір дійсним, якщо він не містить протизаконних дій та не порушує права та інтереси інших осіб.

Щоб не допустити неправильне застосування цієї норми права суд повинен перевірити, чи не підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, з яких причин вона не була сторонами нотаріально посвідчена та чи не містить вона протизаконних умов, а також чи не порушує права інших осіб.

Зокрема суди не звернули уваги на той факт, що ухвалою судді Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 30 вересня 2005 року у порядку забезпечення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу на спірне нерухоме майно, а саме на нежитловий будинок по АДРЕСА_2 накладено арешт та згідно витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, виданого 13 жовтня 2005 року першою Горлівською державною нотаріальною конторою на частину будинку по АДРЕСА_2, яка належить відповідачу на праві власності накладено арешт та заборонено її відчуження.

Також залишено поза увагою суду й те, що згідно акту опису й арешту майна від 11 травня 2005 року складеного державними виконавцями Центрально-Міської державної виконавчої служби на підстав виконавчого листа № 2-6345, виданого Центрально-Міським районним судом м. Горлівки у порядку примусового виконання рішення у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу на спірні об'єкти нерухомості, а саме на частину нежитлового будинку, розташованого у м. Горлівка по АДРЕСА_1 та нежилий будинок, розташований по АДРЕСА_2 накладено арешт та передано їх для реалізації.

За таких обставин рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 15 листопада 2006 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 7 травня 2007 року скасувати та справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.