Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання неправомірним користування жилим будинком, примусове виселення; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання недійсним свідоцтва про право власності, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 22 травня 2008 року,

У серпні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду до із зазначеним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_2 виписався з належного їй житлового будинку, але в її господарстві залишились речі, які належать відповідачу. Після зміни позовних вимог просила зобов'язати відповідача забрати з її господарства належні йому речі, так як своїми діями він порушує її право на недоторканість житла.

У жовтні 2007 року ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом, посилаючись на те, що під час попереднього судового засідання йому стало відомо про успадкування його матір'ю, ОСОБА_1, усього належного його батьку, ОСОБА_3, майна. Оскільки ОСОБА_2 на момент смерті батька фактично прийняв спадщину, вважає, що частина господарства належить йому. Після зміни позовних вимог просив визнати недійсними свідоцтво про право на спадщину та про право власності на спірний будинок, видані на ім'я ОСОБА_1

Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 5 березня 2008 року первісний позов задоволено, в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 22 травня 2008 року відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні заяви про поновлення строку на подачу заяви про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу залишено без розгляду.

ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 22 травня 2008 року, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, та вирішити питання по суті.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно до положень ст. 294 ЦПК України заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні заяви про поновлення строку на прийняття заяви про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_2 та його представник були присутні у судовому засіданні, а отже мали можливість вчасно подати заяву про апеляційне оскарження.

З таким висновком апеляційного суду погодитись не можна.

Згідно із ч. 1 ст. 73 ЦПК України суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.

Рішення суду першої інстанції було проголошено 5 березня 2008 року, тому строк на подачу заяви про апеляційне оскарження закінчувався 15 березня 2008 року.

Заяву про апеляційне оскарження ОСОБА_2 подав 18 березня 2008 року, апеляційну скаргу - 1 квітня 2008 року

Зі змісту його заяви про поновлення строку на подачу заяви про апеляційне оскарження та доданих до неї доказів вбачається, що в період з 13 березня 2008 року до 19 березня 2008 року він перебував на амбулаторному лікуванні ( а. с. 127-128).

Проте апеляційний суд на ці обставини увагу не звернув, наданим доказам правову оцінку не дав.

Враховуючи наведене, висновок апеляційного суду про відсутність підстав для поновлення процесуального строку є передчасним.

За таких обставин ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд для вирішення питання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 22 травня 2008 року скасувати, питання передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції .

Ухвала оскарженню не підлягає