Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Тур"", приватного підприємства "Панорама-Тур" про відшкодування матеріально і моральної шкоди за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Тур" на рішення Апеляційного суду Полтавської області від 28 серпня 2008 року,

У квітні 2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2, звернулися до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що вони домовилися з товариством з обмеженою відповідальністю "Союз-Тур" (далі - ТОВ "Союз-Тур") про відпочинок в період з 19 до 28 грудня 2006 року на о. Пхукет та організацію туристичної екскурсії 29 грудня 2006 року до м. Бангкоку.

Вибраний ними за каталогом чотиризірковий готель на о. Пхукет "Thavorn beach" повинен був бути розташований на першій береговій лінії відкритого океану з пляжем із морського білого піску.

Вони сплатили вартість путівок. Пакет необхідних для виїзду документів працівник відповідача повинен був привезти до аеропорту "Бориспіль" в обумовлений час, але приїхав пізніше цього часу, чим спричинив хвилювання та переживання.

При пересадці в аеропорту в м. Бангкоці для вильоту на о. Пхукет їх ніхто не супроводжував.

У готелі "Thavorn beach", до якого їх заселили, був проблемний пляж. У зв'язку з відливами океану пляж звільнявся від води майже на 12 годин на добу - до 22 години, і на береговій смузі була застигла магматична лава, через що не можна було купатися.

У зв'язку з цим, а також з тим, що їх не переселили до іншого готелю, вони змушені були доїжджати до іншого пляжу та знімати приватну віллу на березі океану, що потягло додаткові витрати.

Повернути додатково сплачені ними кошти відповідачі відмовилися.

Вважаючи, що відповідачі не надали їм повної і достовірної інформації щодо умов відпочинку, позивачі просили стягнути з відповідачів на їх користь на відшкодування матеріальної шкоди 11 918 грн. і моральної шкоди по 5 тис. грн. на користь кожного.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 21 квітня 2008 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 28 серпня 2008 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове, яким позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Союз-Тур" на користь кожного з позивачів на відшкодування матеріальної шкоди по 681 грн. 50 коп., моральної шкоди по 5 тис. грн.; у задоволенні решти вимог відмовлено.

В обгрунтування касаційної скарги ТОВ "Союз-Тур" посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції і залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачами своїх вимог та з того, що їм було надано інформацію, передбачену Законом України від 15 вересня 1995 року № 324/95-ВР "Про туризм" (324/95-ВР) (далі - Закон).

Задовольняючи частково позов, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачі, витративши значні кошти на відпочинок, не отримали достатнього рівня обслуговування через ненадання відповідачем інформації.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 24 Закону суб'єкти туристичної діяльності зобов'язані надавати туристам необхідну і достовірну інформацію про туристичні послуги, права, обов'язки та правила поведінки туристів (екскурсантів), умови страхування, порядок відшкодування завданих збитків, умови відмови від послуг, правила візового митного режиму, перетинання державного кордону та іншу інформацію, передбачену цим Законом;

Частиною 4 ст. 20 Закону чітко визначено, яка саме інформація має бути надана до укладення договору на туристичне обслуговування споживачу туристичного продукту. До такої інформації Законом віднесено відомості про:

1) основні вимоги пропонованих до оформлення виїзних/в'їзних документів (паспорт, дозвіл (віза) на в'їзд/виїзд до країни тимчасового перебування), у тому числі інформацію щодо термінів їх оформлення;

2) медичні застереження стосовно здійснення туристичної поїздки, у тому числі протипоказання через певні захворювання, особливості фізичного стану (фізичні недоліки) і віку туристів для участі в поїздці;

3) туроператора (турагента), його місцезнаходження і поштові реквізити, наявність ліцензії на здійснення туристичної діяльності, сертифікатів відповідності та іншу інформацію відповідно до законодавства про захист прав споживачів;

4) розмір фінансового забезпечення туроператора чи турагента на випадок його неплатоспроможності чи неспроможності (банкрутства) та кредитну установу, яка надала таке забезпечення.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 20 Закону до початку надання туристичних послуг споживачу за його вимогою повинна бути надана інформація щодо характеристики готелів, інших місць розміщення туристів, у тому числі їх місце розташування, класифікація за законодавством країни (місця) тимчасового перебування, відомості про підтвердження відповідності послуг готелю встановленим вимогам, відомості про правила тимчасового проживання, строки і порядок оплати готельного обслуговування, а також інша обов'язкова інформація, передбачена цим Законом, іншими нормативно-правовими актами (якщо готельне обслуговування входить до складу послуг з туристичного обслуговування).

Як установлено судом першої інстанції, між сторонами було укладено письмовий договір на туристичне обслуговування у формі ваучера. Передбачені договором послуги туристи отримали.

Згідно з каталогом готелів у Тайланді, який надавався відповідачем позивачам при обранні готелю для відпочинку, пляж біля готелю "Thavorn beach" - муніципальний, з чітко вираженими відливами; під час відливів вхід у воду здійснюється з пірса. Тобто, готель не має власного пляжу, а пляж, що знаходиться біля готелю, належить органам місцевого самоуправління; у зв'язку з відливами вхід у воду може здійснюватися лише з пірсу.

Як убачається з матеріалів справи, відповідно до пояснень відповідача ТОВ "Союз-Тур" під час перегляду каталогу готелів позивачка звернула увагу на те, що в готелі "Thavorn beach" на о. Пхукет пляж - з чітко вираженими відливами, у зв'язку з чим працівник суб'єкта туристичної діяльності запропонував позивачам обрати альтернативний варіант відпочинку - готель у м. Патайї, або п'ятизірковий готель в Єгипті, але вони обрали саме чотиризірковий готель "Thavorn beach" на о. Пхукет.

Проте, апеляційний суд зазначеного не врахував, у порушення ст. ст. 212, 213, ч. ч. 1, 2 ст. 303 ЦПК України доводи представника відповідача не перевірив та не дав належної оцінки доказам, дослідженим судом першої інстанції.

Крім того, задовольняючи позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди за користування таксі та встановлюючи розмір такого відшкодування, апеляційний суд усупереч вимог абз. 1 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1976 року № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) у своєму рішенні не навів жодного розрахунку такого відшкодування, не зазначив перерахунку з іноземної валюти на національну вартості таксі та не вказав на наявність жодного підтвердження користування позивачами саме зазначеним ними у своєму власному розрахунку витрат таксі й саме на вказану позивачами відстань.

Таким чином, рішення апеляційного суду не можна визнати законним і обгрунтованим.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з підстав, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Тур" задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Полтавської області від 28 серпня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до апеляційного суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.